32. Юра

Коли ми приїжджаємо під РАЦС, нас зустрічає мати з цілою свитою. Вона взяла і візажистку зі студії, і фотографа… А ще з нею її стилітска.

— Все має бути ідеально, — цілуючи на публіку то мене, то Ніку, каже мама. — До весілля ще треба буде попрацювати Ніці з фотографом, щоб навчив її правильно стояти і позувати. 

— Мамо, це ж просто заява, ти перегинаєш, нащо тут зараз всі ці люди? — питаю. 

— Це не просто заява. Це наша репутація! — мама обурюється. 

— Та не гей я! — я насуплююсь. Потім згадую свій план. Бляха… Ну, Ніка все одно подумає, що я це спеціально. Хай… 

— Ще голосніше крикни! Щоб вже всі почули! — мама знижує тон. 

— Добре, мовчу, — закочую очі. Ні, я спочатку отримаю від цього всі плюшки, а вже потім все скажу Ніці. Ну і іншим заодно.

— От і мовчи. Таїсія, ти вже проінструктувала візажиста? Хай починає, наречена готова.

В РАЦСі розгортають мало не студію. Ніку готують, всі метушаться, фотограф фоткає. Я лише очі закочувати встигаю. Чешуться руки почитати всю ту дурню, що пишуть в медіа, але вирішую поки в це не заглиблюватись. 

Нарешті Ніка готова, ми йдемо писати заяву. Мене трохи дратує наявність такої кількості людей навколо, але терплю. Чим швидше ми тут відстріляємось, тим швидше звільнимось.

Власне, коли все закінчується і нас фоткають ще й на виході з РАЦСу, мама каже:

— Поцілунок! 

— Ти це що, як фас собаці? Ми не собаки тобі, — закочую очі. Хоча хочу поцілувати Ніку, авжеж. Мимоволі ковзаю поглядом по її пишних губах. 

— А огризаєшся постійно, — мама розпливається в професійній посмішці комусь з персоналу. — Андрію, готовий? Це має бути дуже гарний кадр! — це вже фотографу. 

Я торкаюсь талії Ніки і зазираю їй в очі. Серце одразу бʼється частіше. Подаюсь вперед і цілую її, як вдома, прикриваючи очі. Бляха, я так сильно заводжусь від одного поцілунку, що, здається, скоро це буде помітним. 

Вона тихенько стогне мені в губи. Кладе руки на плечі. Цього в репетиції не було. Але теж непогано. Фотограф клацає, робить кадри. Але світ звужується тільки до смаку  і запаху Ніки. 

— Не перегравайте! — втручається мама. 

Блін, перервала нас, а це було найприємніше в цій виставі… 

Я ледь насуплююсь, бо Ніка все ж відсторонюється. Помада трохи стерлась, що робить її неймовірно сексуальною. 

Торкаюсь пальцем її губ, легенько витираючи зайве зі шкіри. 

— Все! Вільні! — командує мама далі. — Ідіть, ми зараз приготуємо прес-реліз.

— Дякуємо, — каже Ніка, заслуговуючи від мами царський кивок. 

— Хоч хтось тут цінує мої старання, — вона дивиться на годинник. — О четвертій у тебе заняття з етикету, не забудь. 

Я б їй теж подякував за таку можливість поцілуватись. Але це надто палевно. 

— Тоді ми поки заїдемо додому? Я сьогодні не планую виходити до прес-релізу, щоб мене не діставали, — кажу вголос. В принципі, це вʼяжеться і з гейською легендою. І можна буде зараз це використати вдома… 

Ніка знизує плечима і надуває губи. 

— Ти обіцяв мені студію, — нагадує вона. — Я свою справу зробила. 

— Точно, ну добре, заїдемо, — киваю. — Ходімо до машини.

Подумую завести її в свій кабінет і попросити масаж. А що, геям можна робити масаж? Я ще у відповідь їй зроблю… Можу, наприклад, груди помасажувати…

Так, стоп, не треба про це думати, а то бути біді…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі! Також маю свій телеграм-канал @booknet2VM, де публікую візуалізації, спойлери та розповідаю про себе і процес письма, посилання в прикріпленому комертарі