26. Юрій

Я заводжу малу в школу, а Ніку до мами, після чого їду в офіс.

Пару годин працюємо за графіком, півдня приділяю пітчингу нових проектів, а коли виходжу з зали для засідань і проходжу по коридору, бачу, що брат зі Стефою йдуть до його кабінету.

Ми пересікаємось прямо перед ним.

— Дивлюсь, не тільки я на роботу інколи затримуюсь, — усміхаюсь. Але я не проти, щоб він затримувався. Краще б взагалі не зʼявлявся, мені було б спокійніше.

— А ми вже були в павільйоні,— відповідає Гриша зарозуміло. — Проводив Стефі екскурсію. 

— Зрозуміло. То вона зараз додому поїде? Раз екскурсія пройшла, — дивлюсь на Стефу. Все ж, дружинам на роботі не місце, ну, це особисто моя думка.

— Звісно, ні. Ти що забув, що я хотів зробити Стефу позаштатним консультантом? 

— А, точно, помічниця, — киваю. — Так, авжеж. 

— І у мене вже є зауваження, — сухо додає родичка. — Зйомки шоу про фізкультуру… ну оте ваше де люди намагаються схуднути, все це неправильно. Ти щось чув про Оземпік? Треба давати їм його, щоб було видно результат, а не муштрувати з тренером. 

— Це шкідливо для здоровʼя, вже були випадки. А ми пропагуємо здорове життя. А не рекламу медпрепаратів.

— Та хто дізнається? Але зате ефект буде шаленим і рейтинги шоу теж. В Амеріці давно так роблять. Поки ті дурні глядачі думають, що учасники худнуть від спорту і здорового харчування, пігулки роблять свою справу. 

— Бачу, ти зовсім не бачила останніх скандалів саме про Оземпік. Та і взагалі, ризикувати здоровʼям людей, ще й таємно, я точно не збираюсь, — хитаю головою. — Але ви можете зайнятись чимось іншим… У нас все ще проблеми з дитячим шоу. Ніяк не оберемо щось гідне. 

— Тобто ти навіть не запустив його? — обрюється Гриша. — Там же можна стільки реклами пропхати з товарами для малюків і мам. Це ж золота жила! 

— Так, ми займемось, — вдоволено киває Стефа. — Ось побачиш, це буде найприбутковіший ефірний час. 

— От і домовились, — киваю. Поки вони знайдуть концепцію, поки все опрацюють, поки буде сценарій… Їм буде чим зайнятись. А дитяче шоу — це точно легка штука. Ну, і запустимо навіть, якщо все вийде. — Тоді займайтесь. Поставимо його десь перед дитячим сном, по таймінгу хвилин сорок. 

— Спочатку ми розробимо концепцію, потім побачимо куди ставити, — відповідає Стефа. — Ходімо, горобчику. У нас багато справ, — вона підхоплює Гришу під лікоть. 

Нарешті, вони самі кудись йдуть. Це мене не може не радувати. Однією проблемою менше…

***

Коли вже маю виїжджати додому, до мене заходить помічниця і каже:

— Юрію Михайловичу чи яки й ша гляну, у нас ЧП! Наш ведучий новин виставив сторіс з якогось борделю! Видно, випадково, але навіть телеграм-канали вже почали репостити цю новину… І він не відповідає на дзвінки. 

— Бляха, ну чому всім сьогодні не йметься займатись якоюсь самодіяльністю, — закочую очі. — З фото зрозуміло, що то за заклад? Певно, треба за ним поїхати. 

— Ну ми ж не спеціалісти  в таких закладах, — секретарка розводить руками. — Але служба безпеки працює над встановленням його місцезнаходження. 

— Ладно, зараз зайду до них, — киваю і йду до керівника служби безпеки.

Ті дійсно дістають потрібну адресу, знаходять заклад за пошуком за фото.

Я одразу їду туди, що мені ще залишається? Не посилати ж його двадцятирічну менеджерку в бордель, мало що ще може з нею там трапитись.

Все це страшенно дратує. 

Ще дзвоню малій, хочу попередити, що буду пізніше, але вона не відповідає. 

Їду за вказаною адресою. Щастить і на перший погляд ніби тут немає ще преси, може, їм ненастільки це і цікаво, все ж, наш ведучий не така вже суперзірка, щоб пасти його під борделем…

***

гортай далі, там продовження ------------>