21 Ніка

На мене дивилося чимало чоловіків. Я завжди сприймала це відсторонено. Робота це робота. І тільки так. Але Юрі вдалося пролізти крізь мою броню. Одним штормовим поглядом, який змусив шкіру палати навіть під прохолодними струменями води, а серце калатати швидко-швидко.

З душу я виходжу дещо оговтавшись від пережитого відкриття. Я якось неправильно реагую на свого роботодавця. І треба це приховати. Як найбільшу мою таємницю.

Але щоки все одно палають.

— Жарко там, — придумую собі виправдання, сподіваюсь, він повірить і не зрозуміє, що має на мене вплив.

— Так, розумію, — він усміхається. — Лягай. Я скоро прийду, сходжу теж в душ, — киває на двері. 

Звучить дуже двозначно. 

— Вечеря ж, — кволо нагадую я. 

— Може, ну її… — підходить ближче, між нами майже не лишаєься простору. 

— Я голодна! — дуже квапливо відповідаю. Треба перебити це дивне щось, всю цю незручну ситуаціб, треба спекатися цього важкого тепла в тілі. Том-ям якраз підійде для цієї мети.

— Ну добре, — його усмішка стає ширшою. — Ніч попереду. Встигнемо і поспати…

***

Він не йде мені з голови. Я вже подумую, що треба лягати спати на килимі в іншому кутку спальні. Вечеря хоч і привела мене до тями та і Юра більше не відпускав двозначних слів, але навіть лежати з ним в одному ліжку і слухати, як він дихає, виявилось випробуванням. Що вже казати про його руку, яка випадково опинилась на моїй талії зранку. Це катастрофа.

З виру думок вириває дзвінок з незнайомого номеру.

— Алло, — даю дітям знак продовжувати вивчені рухи.

— Вітаємо, Ніко, нам ваш номер дала Мілана, сказала ви її мачуха, — я не відразу розумію як це так сталося.Але в грудях стискається тривожний клубок.  

— Так я її … мачуха.

— Щойно Мілана пройшла кастинг в рекламу соку. Тож ми запрошуємо вас, щоб ви підписали договір на запис реклами. Бажано, щоб ви приїхали зараз, бо таймінг в нас дуже піджимає… Ми б хотіли все зняти сьогодні. 

— Вона … що? Пройшла кастинг? — перепитую. Юра ж був категорчно проти.

— Так, на рекламу соку, — повторює чоловічий голос. — А ви її хіба не відпускали? — він насторожується.

— Певно батько передумав, — відповідаю я. — Назвіть адресу я скоро буду, — дивлюсь на годинник. До кінця заняття десять хвилин. Це добре.

Але ж Міла! Як вона взагалі потрапила на ту студію? Сама не могла. Напевно Юра справді змилостився, а я чогось просто не знаю.

До студії мені вдається дістатися за півтори години. 

Коли заходжу, відразу бачу щасливу Мілу і ще якусь дівчинку з її батьками.

— Добре, що ви приїхали, — каже жінка. — Софіці прийшло запрошення і Міла напросилась з нами. Але моя донька не пройшла, а я не могла залишити Мілу саму. А у мене своїх справ купа.

— Вони мене обрали мало не з сотні, — гордо каже Міла, дивлячись на мене. 

— Це справді перемога, — я обіймаю малу. Кому як не мені знати як важливо проходити ці кастинги, як це виснажує нервово і як приємно перемогти.

— Ти ж підпишеш ті документи? Вони нічого не перевірятимуть, просто постав підпис, ти ж мені дійсно практично мачуха, це навіть не обман, — шепоче вона тихо. 

— Тато значить не знає, — констатую я. 

— Він не розуміє, що це важливо для мене. Але ж ти така сама, як я, хіба ні? Будь ласка… 

— Це заборонений прийом, — кажу, все ще вагаючись. — Але ж одна реклама… Пообіцяєш, що більше не будеш в це лізти? 

— А ти б пообіцяла не займатись танцями? Ти ж танцями займалась, так?

— Міло це зовсім інше, — я хитаю головою. — Тобі не треба ця реклама щоб прогодувати сім'ю. 

— Я хочу бути актрисою. Мені це треба, — її очі наповнюються сльозами. — І я талановита, інакше б не виграла. 

— Ну добре, давай підпишемо той договір, може тобі не сподобається зніматися, і на цьому питання закриється. Але твій тато не має нічого дізнатися.

— Обіцяю, я буду мовчати, як риба! — говорить вона. — Дякую, Ніко, ти найкраща… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!