19. Ніка

— Майте на увазі, я все розповім хазяїну, — кухарка впирає руки в боки і з осудом дивиться на червоного мов мак тата, який п’є третю склянку молока після того, як таки поїв хазяйського супу.  

— Ябеда, — огризається той. 

— Маразматик, — не залишається  в боргу жінка. 

Я навіть не намагаюся встряти в цю розмову. Вони здається знайшли одне одного. Принаймні тату буде не нудно поки я буду на роботі. А може до вечора він увесь запал випустить і Юрію нічого не залишиться. 

— І взагалі, що йому розповідати? Що я їв твою стряпню і ледь не отруївся нею? Так він сам нас запросив! — тато теж не збирається мовчати. 

— Ви тут продовжуйте, не зупиняйтеся, а мені вже час.

Тактично тікаю в нашу спільну з татом спальню. Але моїх речей там нема. Отже Юра переніс їх до себе, поки я вмовляла тата залишитися. 

Йду туди і нарешті спокійно роздивляюсь чоловічу територію. Вранці мені не вистачило часу на це. Помічаю фото Міли на комоді. В іншому спальня доволі нейтрально оформлена, практично без душі. Голі світлі стіни, такі ж нейтральні фіранки, стильні сучасні меблі.. Ніби чисто і симпатично, але я ніби в готелі, а не вдома. 

Якби я тут жила, я б внесла сюди трохи життя і затишку. Не звикла я до відсутності індивідуальності. Але, нагадую собі, все тимчасово. Все це гра. Навіть спання в одному ліжку — просто гра. 

Переодягаюся і нарешті виходжу з дому. Треба розібратися з навігацією, як доїхати до моєї студії…

В непідходящий момент телефон починає дзвонити. Бачу, що це Рита і відразу беру слухавку. 

— Привіт, мені так шкода що тебе звільнили, — відразу починає вона. — Це все через мене… Якби я не проспала, нічого б не сталося. Ти пробачиш?

— Та все гаразд, — запевняю я подругу. 

— Але чим ти будеш займатись? Чим виплачуватимеш штраф? Тигран зранку всім тебе в приклад приводив — мовляв от що буває, якщо порушувати контракти.

— Тигран брехло, — кажу я.  

 — Що ти маєш на увазі? — питає вона. — Ти що, виплатила штраф?

— Мене викупили ще вночі, нічого я йому не винна, — приховувати щось від найкращої подруги не бачу сенсу.

— Хто? Невже той твій мужик? — дивується Рита. — Скільки він заплатив? Тигран нас обманув, виходить…

— Тигран вас залякує, — зітхаю. — Сто пятдесят тисяч довелося викласти Юрі.

— Скільки? — шоковано перепитує Ритка. — Він що, отак в кишені носить сто пʼятдесят штук? Чи на карту платив? Ого він запав на тебе… 

— На карту авжеж. А кишені я не перевіряла, — з мене вилітає нервовий сміх. — Треба буде перевірити, як закидатиму штани в прання. 

— О, йому сподобається, якщо ти руками йому в штани залізеш! — вона сміється. — Ну, якщо вони будуть на ньому! У вас вже все було? 

Ось тут я бентежуся. Сказати всю правду я не можу. Навіть тато переконаний що було. Але брехати Ритці я теж не вмію, вона миттю розкусить мене.

— Скажімо так — ми живемо разом, — знаходжу чесну відповідь я. 

— Ого… Вже прямо живете?... Ну ти даєш, ти що — вагітна? Тому він тебе викупив? 

— Ні. Він просто не хоче, щоб його наречена працювала в кабаре, — пояснюю я. 

— Він тобі вже освідчився? І коли весілля? Я в шоці, Ніко! Ти мені нічого не розповідаєш… — додає трохи ображено. 

— Ми ще нічого конкретно не вирішили. Та і все так швидко закрутилося ти ж бачиш.

Саме в цю мить підхздить автобус. Мій чи не мій не важливо.

— Мені час їхати, — швидко кажу Риті. — Пізніше зідзвонимося. 

***

Після робочого дня додому повертаюсь з острахом. Що там тато встиг ще начудити, поки мене не було? Сподіваюсь нічого катастрофічного. 

Але перша перешкода зустрічає мене ще на будці охорони в квартал. Виявляється виїхати з нього можна легко. А от повернутися не так просто. 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!