16. Юрій

Бляха, ну а що я такого сказав? 

Ледь встигаю прикрити рукою голову. Може, її батько прикидається хворим? Он скільки злості всередині. 

Міг би палицю забрати але боюсь нашкодити старому, якщо різко це зроблю. 

— Чого ви одразу палицею розмахуєте, це може бути небезпечно, для вас, в першу чергу, — хмикаю. 

— Я вже нічого не боюся, безсоромнику.

— Тату, заспокойся, Юра пожартував, — вклинюється Ніка. — Дуже невдало. — виразно дивиться на мене. — І взагалі. Юрі вже час на студію. Він великий начальник. Без нього там спрви не підуть. 

Мене ще й з мого дому виганяють? 

Закочую очі. Ну добре. Хай залишаються самі тут. Мені вже навіть на роботу хочеться…

— Так, поїду, — киваю і простягаю Ніці пару ключів. — От, це мої запасні…

***

Все ж виїжджаю на роботу, випробування батьком Ніки я, здається, пройшов так собі. Але принаймні пройшов. Хоча, не факт, що це кінець, відчуваю, він ще дасть нам жару. Але пофіг, головне, щоб мати мене ні з ким більше не сватала. 

Коли приїжджаю на студію, тут якийсь переполох. Всі бігають туди-сюди, якісь такі заклопотані… Ніби у нас за планом були тільки зйомки кулінарного шоу до обіду. 

Іду туди, куди всі збігаються. Заходжу в павільйон і бачу, що редакторів вишикували в ряд. Небувалий випадок, щоб всіх зібрали в один день в одному місці — зазвичай у нас практикується і дистанційна робота, якщо це дозволяють завдання. 

— І отже концепція цієї роботи така, що кожен має бути присутній на своєму робочому місці, я особисто буду перевіряти. — чую голос Гриші. 

— Що тут відбувається? — підходжу до брата. 

— Не дивно, що колектив розпустився, якщо і сам керівник запізнюється на кілька годин, — хмикає брат, помітивши мене. 

— Монтажники і редактори не потрібні на зйомках, — насуплююсь. — Навіщо це? Ми їм за це якраз менше платимо. І робота зроблена, і бюджет зекономлений і вони задоволені. Ніхто тут за ті гроші стирчати цілодобово не буде.

— А  я думаю, чому  я прийшов і ніби в пустку потрапив. Ніде ні душі. А ти — економиш бюджет знижуючи якість продукту. 

— Кулінарне шоу знімалось за планом, — не погоджуюсь я. 

— До речі, про кулінарію… Все це рівень домогосподарки з блогом про закрутки, — Гриша щось гортає в себе в блокноті. — Треба щось гостре.

— Телевізор в основному дивляться саме домогосподарки, Гришо, — закочую очі. —  Особливо вдень. А це денне шоу. На телебаченні потрібні різні шоу на різний час. 

— Маркетологів до мене, — кидає він кудись в натовп. 

— Ти перестань командувати. Ти взагалі в цьому не розбираєшся, як я бачу. Хоча думав, що ти піднабрав досвіду, хоч якогось, — кажу роздратовано. Він мене бісить, реально бісить зараз. 

— Всі вільні, маркетолога чекаю у себе в кабінеті, — кидає той, і тільки потім підходить до мене. — Чуєш, братику, не треба мене тут соромити перед підлеглими. 

— Всі працюють, а ми йдемо до кабінету, якщо тобі є що обговорити. Час на студії — це гроші, як ти сам вже казав. 

— Ходімо. Я може й мало що тямлю, але ти в цьому спеціаліст. А  я дуже хочу швидко ввійти в курс справ, — каже він. Крокуючи поруч. — Я і планував почати ранок з розмови з тобою, але тебе не було. У тебе вільне відвідування. Довелось посмикати підлеглих. 

— Забирав батька своєї нареченої. Це поважна причина, — хмикаю. 

— З аеропорту забирав? — розуміюче киває Гриша. — Літав кудись? 

— З дому його до нас завозив. Неважливо. Отже, якщо ти хочеш увійти в курс справ, подивись, як люди працюють для початку. Нема сенсу міняти те, що працює. 

— Батько з цією пропозицією очолити студію нам як сніг на голову, — скаржиться Гриша. — Я б не повертався з Монако, якби не його наполегливе прохання. Звісно, у Стефи є досвід роботи… Певно, візьму її своїм консультантом. 

— Вона цим займалась років двадцять тому? — перепитую. — Зараз все працює інакше.

— Ти, я бачу, приготувався мені вставляти палиці в колеса, — Гриша зітхає. — Розумію, що ти звик бути великим босом, але це був не мій вибір — влізти сюди. 

— Я не збираюсь нічого тобі вставляти, — знизую плечима. — Але і ти не вставляй. Бо коли машина їде і все працює, немає сенсу вносити якісь кардинальні зміни. 

— Зрозумів! А ось до речі і мій кабінет, ти не проти, що я його зайняв? Тобі він здається, був не потрібним…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!