7. Ніка

Дивлюсь на все це товариство і нічого не розумію. Мати Юрія строго одягнута, всі навколо мов зі злитого відео про закриті посиденьки аристокртів. І я… в прикиді проститутки. 

А ще ця дівчинка, Мілана. Де її мати? Але питати зараз не зручно. 

— Давайте вже до столу, — кривить губи в посмішці мати Юрія. — Після вечері обговоримо цей… вибрик. 

— До столу так до столу, — легко погоджується Юрій. — Ніко, ходімо, ми сядемо там, біля малої. 

Я в центрі уваги. Але жодного задоволення від цього нема. ТІльки моя залізна витримка не дозволяє моїй посмішці сповзти з губ. 

Стіл заставлений їжею, але мені шматок до горла не лізе. Бо я хвилююся. Я не знаю, якої саме поведінки чекає від мене Юрій. Він умисно не дав ніяких нормальних інструкцій. І тепер кожен невдалий крок чи недоречне слово може трактуватися як “не впоралась з роллю, не отримаєш місце в шоу”. Який же він козел! 

— А Юрчик як завжди,  в своєму репертуарі! — чую чийсь голос за спиною. — Так і тягне до яскравих метеликів-одноденок? 

— Цього разу все знову серйозно? — додає якась жіночка.

— О, дивлюсь, брате, ти теж прийшов не сам, — Юрій хмикає.

— У нас зі Стефою міцний шлюб, що пройшов випробування часом, — я повертаю голову і бачу засмаглого чоловіка, чимось схожого на Юру але з залисинами і невеликим черевцем, яке не приховує сорочка. Поруч з ним такого ж середнього віку жінка, затиснута в сукню-футляр, яка явно затісна їй в області грудей. 

— Скоріше, випробування телекарʼєрою, яка вас і тримає разом, — Юрій знизує плечима. — І надовго ти повернувся?

— Назавжди, — торжественно каже він. — Набрався досвіду у Французьких колег, тепер приїхав впроваджувати Канський досвід на нашу телестудію. 

— О, — Юрій не приховує здивування.  — Ну, у нас все зараз забито проектами, тож поки що твої впровадження будуть недоречні.

— Судячи з твоєї супутниці, натхнення ти черпав у фільмах Тінто Брас? — хмикає той, сідаючи навпроти нас. 

— Це щось вісімнадцять плюс, здається? Не дивився. А ти в цьому у нас профі, так?

— Моїй дружині точно вісімнадцять плюс. А твоїй супутниці? 

Я відчуваю як червонію. Таки дістав він мене. 

— Моїй теж плюс, — каже Юрій. 

— Ну годі вам про цю дурню, — втручається жінка. — Грицю, поклади мені салат. Я до речі, Стефанія, — вона всміхається до мене. — Двадцять років тому вела новини на сьомому каналі, ви маєте мене памятати. 

— Точно, я вас не представив, — киває Юрій. — Ніко, це Гриша і Стеф, Гриша — мій брат, Стеф — його дружина. 

— Дуже приємно, — витискую я з себе. Звісно я не памʼятаю цю жінку. Я тоді ніякі новини не дивилась. Тільки мультики. Але думаю не варто їй казати про це. 

Тим часом рука Юрія під столом лягає на моє стегно, змушуючи мене напружитися. Відчуваю, як пече тепло його долоні. Щоки стають ще червонішими, а грудям важче набрати повітря. Тягнусь до келиха з якимось напоєм, бо горло перехопило. 

Він продовжує вимальовувати пальцем на моїй шкірі якісь візерунки. І я мимоволі починаю відчувати якісь метелики в животі. Навіщо він це робить, чорт забирай? Мозок поволі відключається. 

— У нас справжнє кохання, — чую уривок фрази Юри. — Правда, мила? 

Киваю, розфокусовано дивлячись йому в обличчя. Розумію, що козел, але тіло, мов воскове, плавиться від його дотиків. Ситуацію рятує вібруючий телефон в клатчі. 

— Я на хвилиночку, — кажу, не впізнаючи власний голос. — Де тут у вас вбиральня? 

— Я покажу, — підхоплюється Мілана.

Святе дитя. Посміхаюсь до неї, і йду за малою. 

— Ось тут, — вона вказує на двері. — Тебе почекати? 

— Ні, дякую. Я знайду дорогу назад.

Заходжу у вбиральню, і дістаю телефон. Певно, це Рита переживає. Але на екрані висвічується номер телефону мого шефа, Тиграна.

— Ніко, квітко, а ти де? Шоу вже почалося, а тебе немає, — чую в слухавці його приторно-лагідний голос. — Ти на штраф нариваєшся? 

— Я ж попереджала Риту, просила вийти за мене, — кажу я. Я справді казала їй ще зранку, що хочу помінятися змінами. От тільки що я на побаченні написала аж ввечері… 

— Але Рити тут нема, — відповідає він вже невдоволено. — Якщо за півгодини тебе не буде, боюсь доведеться фіксувати невиконання договору. Маєш сто тисяч, щоб сплатити неустойки?

***

гортай далі, там продовження ------------>