6. Юрій

Я не очікував, що Мілана буде тут, Але авжеж обіймаю доньку.

— Привіт, а як ти приїхала? Я ж мав тебе завтра зустріти. Це… Еее… Ніка. Моя ееее… Дівчина, — кажу. Я не планував дурити малу сьогодні. І не був до цього готовий. 

— Твоя дівчина? — вона роздивляється Ніку. — Гарна сукня. Я теж таку хочу. Але ба буде в шоці. Там вже тітка Стеша їй встигла зіпсувати настрій, — швидко видає стратегічну інформацію. — Привіт, НІко. 

— Ну, якось перетерпить, — махаю рукою. — Ніко, знайомся, це Мілана. Мілано, це Ніка. 

— Привіт, —  НІка посміхається до Міли.— Рада знайомству. Тато казав, що ти повернешся тільки завтра. Як табір? Не сподобався, що вирішила приїхати раніше?   

— Бабуся приїхала несподівано, я теж не знала, що вона забере мене раніше! — сказала Мілана. 

— То ти живеш тут, з бабусею? Чи з татом? — продовжує розпитувати Ніка, поки ми йдемо до ганку. А я дратуюсь, що мама знову лізе у виховання моєї дитини не питаючи мене чи треба це робити. 

— З татом. Але інколи з бабусею, — пояснює мала. — Коли у тата дуже багато роботи. Або зйомки важливі. 

— Ти теж в зйомках брала участь? 

— Знімалась тільки в рекламах. Тато сказав до чотирнадцяти в більшому не можна зніматись, — вона зітхнула. 

— Чому? А як же всі ті дівчатка актриси з серіалів? — Ніка вже дивиться на мене з подивом.

— Тому що це не для дітей. Це важка робота, — кажу я, насупившись. — От коли хоч чотирнадцять буде, тоді побачимо. 

— Тітка Стеша свою Варю просунула на телебачення ще в п'ять років, коли сама була ведучою, — нагадує Міла. Але забуває, що саме через це Варвара з батьками зараз і не спілкується. Поїхала вчитися на лінгвіста і чути не хоче про кар’єру актриси. Дружина брата забрала в доньки дитинство в угоду власним амбіціям. 

— У тебе все життя попереду, відпочивай, поки можеш, насолоджуйся дитинством. 

— А ти теж актриса? — питає Міла у Ніки ти часом.

— Ні. Я займаюсь танцями з дітьми, — каже вона. — Ми виступаємо на всіляких міських конкурсах. 

— Ого, на конкурсах? Я теж хочу на конкурси! Тату, а можна я піду на танці до Ніки? — мала дивиться на мене.

 — Потім про це поговоримо, — буркаю я. Хтозна, чому там Ніка дітей вчить. Хоча, ну не буде ж вона вчити їх танцювати з тими штуками… 

Ми йдемо всередину. Тут вже купа народу. Здається, мама запросила не тільки родичів, але й всіх підряд… Тут навіть сусіди їхні є. 

Мама помічає нас тільки тоді, коли ми підходимо до столу.

— Привіт, — я обіймаю її. 

— Ви запізнилися, — каже вона і тут її погляд зупиняється на НІці. На якийсь момент вона втрачає дар мови, а потім починає стрімко червоніти. — Це… це що таке?

— Це не що, а хто, — уточнюю я. — Ніка. Я тобі про неї казав. 

— Юро, ти здоровий? — вона кладе руку мені на лоба, ігноруючи Ніку. — Ти не переплутав заходи? Може запрацювався і привіз не ту дівчину в не те місце? 

— В яке не те місце? — тут же питає Міла, дивлячись на бабусю.

— На зйомки авжеж, — відповідає мама. — Ніка ж в сценічному костюмі? Невже не мала часу переодягнутися? 

— А вона завжди так ходить, — кажу. Ну, це ж і був мій план. — А що тобі не подобається? Гарна дівчина. 

На нас вже звернули увагу й інші, тож мама не може розвинути свою тему. 

— Занадто гарна, — каже нарешті. — Але їй би переодягнутися. Тут стільки поважних гостей, якось незручно виходить.

— Але у мене немає в що переодягатися, — каже Ніка. — Юрі подобається мій стиль.

— Так, хай лишається в цьому, — киваю. 

— Десь я цю дівчину бачив, — чую за спиною шепіт одного з сусідів. Старий розпусник! Невже бачив Ніку в кабаре?... 

Чорт! Нам ні до чого викриття, тоді маман точно мене засватає з кимось… 

***

гортай далі, там продовження ------------>