Знай, кого цитуєш

Ціль була одягнена в дрантя, що колись – за часів давніх богів, воєвод та царів – мабуть, було камуфляжем типу “зелена цифра”. Також ціль мала шолом та плитоноску всюдисущої китайської фірми “Ноунейм Асясяй Продакшн” та резинові чоботи.

Ціль була озброєна – здається, це був АКСУ. Ціль відстрілювалась. Безуспішно.

Хованки між деревами також не допомогли – дрон знайшов ціль і максимально близько познайомився з нею. Він був дуже наполегливим у стосунках.

– От і все, – стягуючи з голови окуляри, полегшено видихнув пілот. Він був одягнений у заяложену футболку M-Tac і камуфляжні штани, що колись бачили кращі часи (але це не точно).

Відклавши окуляри, потягнув носом повітря. У бліндажі пахло мишами, маслорослинним комбіжиром “М’ясниця” та простроченою Мівіною. Затишно, по-домашньому.

Другий номер – у рваних спортивках та майці з прінтом “Секс-інструктор: перший урок безкоштовний” передивлявся на планшеті останні секунди запису польоту.

– Недовгим було щастя Френсіса Макомбера, – хмикнув він.
– Не цитуй Хемінгуея, друже, – скривився пілот, – він був комунякою.
– Але ж талановитий!
– Але комуняка.
– Ну, так. А кого ж цитувати?
– Та кого завгодно… Гамільтона, наприклад.
– Так він теж комуняка! Він про це у своїх творах мало не прямим текстом заявляв.
– Зате він не таке униле г…, як деякі.
– Не погоджусь! От ти читав “Старий і…”...

“... і море” – хотів сказати другий номер, та в цю мить на стіні ожила рація.

– Рута, я Байрак, прийом.
– Рута на зв’язку, – пілот затис кнопку прийому.
– Рух на Гвоздика-п’ять, готуйте пташку.
– Плюс. Все, друже, літературний диспут завершено! – він швидко перевірив заряд окулярів, повернув їх на голову. – Споряджай борт.