Глава 32

Соломія

Того ж дня після пар я, як завжди чекала на Даню під корпусом. Слова Зоряни не виходили з голови, а ще й враховуючи Славу, який теж щось задумав, то впевнено можу сказати, що щось неприємне скоро має трапитися. Чує моє сердечко, що щось трапиться.

- Ти оглухла чи що?! - пищить хтось позаду мене, обертаюся повільно та одразу ж вловлюю роздратований погляд Зоряни.

- Що тобі треба? - так само грубо питаю.

Дівчина дивиться на мене жуючи свою жуйку, ще й так нахабно це робить, що ще трохи і це остаточне почне мене дратувати.

- Я говорила серйозно. - каже, - Не думай, що я все так залишу. Я обов'язково з'ясую все, чи були у вас там з Даньою стосунки, чи ні - я виясню.

- І як ти хочеш це зробити? - питаю з явною насмішкою в голосі.

Як вона збирається це зробити? Адже про це знають дуже мало людей. Занадто мало і ніхто не розповість про нашу хитрість.

- Наприклад, поговорю з Даньою. - промовляє, чим зчинює сміх від мене. - Що? Чого смієшся? Не віриш?

- Ти думаєш він з тобою буде говорити? - питаю, спеціально глянувши на дівчину зверху до низу прискіпливим поглядом. Вона від цього почала нервово поправляти поділ спідниці та відкинула волосся за спину.

- В крайньому випадку я виглядаю точно краще, ніж ти. - впевнено каже.

- Але чомусь він обрав мене. - шепочу їй на вухо, а потім йду до Дані, бо якраз щойно він під'їхав.

Цілую його через віконечко в авто, впевнена, що Зоряна зараз ладна вбити мене, але нехай заздрить. Нехай знає, що світ не лежить у неї під ногами, що нічого не крутиться навколо неї і, що ніхто за нею бігати не буде.

- Приві-іт. - весело протягую, сідаючи в авто.

Даня посміхаються та бере мене за руку. Наче звичайний жест, але в мене досі від нього мурашки біжать по руках.

- Бачу у когось хороший настрій? - весело питає.

Киваю, хоча трохи дивуюся від самих себе. Настрій і справді піднявся, напевно, бо я змогла «осадити» Зоряну і довести, що я нічим не гірше від неї. Це й підняло мені настрій.

- Так, а в тебе як справи? - цікавлюся.

Хлопець заводить двигун і авто рушає на дорогу.

- Добре, до речі, - коротко дивиться на мене, - Мені цілий день пише якась Зоряна, ще й один фон на фото в її акаунті схожий на коридор університету. Чи це не та Зоряна, про яку ти колись казала?

- Можливо, модна глянути? - питаю, киваючи головою на телефон хлопця. Він спокійно погоджується.

Пароль я знаю, це дата мого народження. Так мило. Посміхаюся та одразу розблокувавши телефон, заходжу в Інстаграм та дірект. Знаходжу Зоряна та одразу розумію, що це і справді та сама дівчина. А коли ще й зайшла на її сторінку, то ще більше впевнилася в цьому.

- Так, це вона. - кажу, після тривалої паузи. - Що вона тобі писала?

- Я особливо не читав, тому можеш глянути сама. - відповідає, не відводячи погляду від дороги.

Читаю те, що вона писала і там нічого особливого немає. Лише смс, де вона постійно хоче з ним зустрітися, то пише, що Даня їй сильно подобається, але мою увагу найбільше привернуло останнє смс. Дивлюся на час його відправлення і розумію, що це якраз тоді коли я пішла та поцілувала Даню. Саме повідомлення дуже підозріле. Хмурюся та декілька разів перечитую його.

@zoriana_star: «Булгаков, хоч ти і не читаєш ці повідомлення, я все одно це напишу. Я впевнена, що у вас з Соломією не справжні стосунки, але як це довести поки не знаю, проте не розслабляйся, я це дізнаюся. Пропоную домовленість: ти зізнаєшся сам, що ваші стосунки з Солею не правда, а я в свою чергу, розбираюся з Славою. Неочікувано, так? Я добре знайома з цим хлопцем, тому можу вмовити його, щоб він більше не чіплявся до тебе. Тому подумай добряче, вибір твій,  та я пропоную краще погодитися. Цьом. ХО»

Читаю в голос та розумію, що це суцільна маячня. Невже вона справді вважає, що та невеличка сутичка у нас з Славою може стати причиною для згоди на таку дурну угоду?

- Скажи якась маячня? Вона реально думає, що через ту невеличку дискусію між нами і Славою, ти погодишся на це. - ділюся своїми думками, після того як прочитаю повідомлення, Даня мовчить та дивиться на дорогу, проте я помічаю, що його руки сильніше стискають кермо. - Не розумію, звідки вона взагалі знає того Славу? Як вони можуть бути пов'язані?

Читаю в голос та розумію, що це суцільна маячня. Невже вона справді вважає, що та невеличка сутичка у нас з Славою може стати причиною для згоди на таку дурну угоду?

- Скажи якась маячня? Вона реально думає, що через ту невеличку дискусію між нами і Славою, ти погодишся на це. - ділюся своїми думками, після того як прочитаю повідомлення, Даня мовчить та дивиться на дорогу, проте я помічаю, що його руки сильніше стискають кермо. - Не розумію, звідки вона взагалі знає того Славу? Як вони можуть бути пов'язані?

Проте Даня мовчить. Що в нього це за звичка у напружені моменти - мовчати?

- Не знаю. - коротко відповідає та сильніше стискає кермо. - Проте щось мені це не подобається. Якщо вони так пов'язані з Славою, то до добра це не призведе.

- Але у нас з Славою не дуже то й ворожі стосунки, це не заслуговує на те, аби зараз усьому світові розповісти при нашу угоду. Тоді буде погано усім.

- До речі про продюсера. - каже раптом та розслабляє свою хватку на кермі. - Він написав нам усім, щоб ми через два-три дні якось привселюдно кожен по черзі, покинули своїх дівчат.

- І?

- І я написав, що було б краще аби не всі так зробили, бо це буде занадто підозріло.  - знову робить паузу, немов випробовує моє терпіння.

- Ну?!

- Він погодився. - нарешті промовляє з посмішкою. - Тоді то я і написав, проте вже йому особисто, що не зможу кинути тебе, він спочатку почав читати мені нотації, що угода є угода і не можна порушувати правила. Але все ж пізніше схаменувся та дав «згоду» на наші стосунки.

Чесно слово, якби якби він зараз не вів авто, я б кинулася на нього з обіймами, але поки лише радісно запищала та обережно поцілувала його в щічку.