Глава 21

Даня

Я так і лишився сидіти біля басейну, обмірковуючи все. Чути від Соломії ті слова, що вона тепер ненавидить мене було дуже складно, але...Це правда. Вона має на це право, але якби ж вона спочатку вислухала мене, то зрозуміла б що я не винен. Ну в крайньому випадку все сталося не так, як вона думає. Якби ж Соля дала мені шанс усе пояснити, то такого б не трапилося і можливо вона б усе зрозуміла, хоча...навряд чи. Але все ж.

Я ще посидів годину-дві біля басейну, але потім все ж поїхав на студію. Залишилося пару репетицій перед виступом, тому варто викластися на всі аби не налажати. До того ж музика допоможе мені забути всі жахливі останні події, які трапилися. Музика допоможе мені розслабитися і на мить відчути немов усе добре.

*****

Соломія

Боляче, дуже боляче розуміти, що він так вчинив зі мною.

Ввечері я вирішила подивитися телевізор, але увімкнувши його нічого цікавого не побачила, тому щоб трохи розслабитися я вирішила піти в столову. Кожного вечору там немов на зло давали неймовірно смачні десерти. Чому саме увечері?

Я зібралася і пішла в столову, людей було на диво багато.

Швидко поївши, я пішов до номеру і вже на третьому поверсі зустріла Даню, точніше це він мене наздогнав.

- Куди так поспішаєш? - хлопець намагався говорити бадьоро, але я чула що він хвилюється. Невже він справді шкодує, що так вчинив?

Я промовчала і ось так мовчки ми дійшли до номеру, але прямо перед нашим номером ми застали цікаву картину. Марк і Стефа цілувалися. Я шоковано вирячила на це очі, не вірячи побаченому. Ми з Даньою перезирнулися і хлопець очима показав мені, щоб я тихо йшов за ним. Я кивнула і ми тихо підкралися до цієї парочки, Даня став з одного боку, а я з іншого.

- А що це ми тут робимо? - голосно запитав Даня. Марк і Стефа різко відсторонилися один від одного, важно дихаючи. Вони з острахом глянули на нас.

- Ми? Ем...ну...чекали на вас, так. - мямлив Марк, дивлячись на свої чорні кросівки, а я ледве стримувала сміх, бо це настільки було весело, спостерігати як вони ніяковіють.

Особливо весело спостерігати за Стефою, в неї навіть щоки почервоніли.

- Так, ми на вас чекали. - кивнула вона.

- І вирішили поцілуватися? - весело запитала я і вже не стримала сміху.

Даня підтримав мене і ми вже вдвох сміялися, а Марк з Стефою перезирнулися.

- Ой, все. Ми пішли. - каже Марк, бере за руку Стефу і вони йдуть до свого номеру.

- Давайте! - весело кричить їм в слід Даня.

Ми заходимо в номер і кожен розходиться хто куди. Я в ванну, а хлопець у спальню. Коли я вже прийняла душ, то зайшовши до спальні, помітила що Даня вже спить. Я посміхнулася, але потім схаменулася. Лягла поруч і швидко заснула.

***

Сьогодні вже концерт хлопців. Ми з дівчатами домовилися сходити і купити сукні, а я ще й заодно записала нас на макіяж, зачіску і манікюр.

- Солю, от скажи, обов'язково було так рано прокидатися? Можна було і пізніше сходити! - обурюється Стефа, поем ми йдемо до торгівельного центру. Я лише закочую очі у відповідь.

- Ми не встигнемо, якщо пізніше підемо! - кажу, - Чорт! - я ж забула сказати дівчатам про інші процедури, які на нас сьогодні чекають, - Я ще записала нас на зачіску, манікюр і макіяж.

- І коли ти встигла? - дивується Елайза.

Ми заходимо до торгівельного центру і одразу ж прямуємо до ліфту, лоб підіймаємося на другий поверх, адже саме там продається одяг.

- Що ж...Шопінг розпочався! - кажу не зовсім бадьоро, бо розумію що ми звідси ще не скоро вийдемо.

***

Я мала рацію. Години дві ми шукали кожній одяг, ще годину сиділи на макіяжі, годину на зачісці і півтори на манікюрі. Але результат того вартий. 

- Вау, Соля, ти така гарна! - захоплено каже Стефа, коли я виходжу до дівчат вже повністю одягнена.

Сьогодні на мені біла сукня до колін з вирізом на лівій нозі, шлейки широкі і спущені на плечі. Волосся ідеально вирівняне, на губах рожева помада. Я тепер остаточно закохалася в цей образ. На ногах у мене срібно-чорні підбори, які додають мені ще декілька сантиметрів зросту. 

- Дякую, я сама в шоці від того наскільки ми всі сьогодні красиві. - киваю, посміхаючись. І це щира правда.

Стефа і Елайза сьогодні теж неймовірно гарні. Кожній зробили унікальний макіяж, який вдало підкреслює принади кожної. У Стефи сьогодні яскраво виражені очі завдяки її сукні і тінях на очах, а у Елайза дуже добре підкресленою її струнку фігуру.

- То ходімо? Нас вже таксі чекає. - мовила рудоволоса, ми з подругою киваємо і йдемо до таксі, яке чекає нас біля входу до торгівельного центру.

Одразу ж бачу наше таксі, тому прямую туди. Я і Стефа сідаємо на заднє сидіння, а Елайза на переднє. Водій років п'ятдесяти всміхається нам і ми рушаємо з місця.  

- То що у вас з Марком? - питаю тихо я, щоб водій (хоча навряд чи він зрозуміє що ми кажемо, адже ми розмовляємо не турецькою) і Елайза не почули. Стефа сором'язливо відводить погляд, але посміхається.

- Ви просто зайшли у невдалий момент. Це Марк перший поцілував мене, а я...просто підтримала ініціативу. - виправдовується вона, але ж я чудова все бачу. У її погляді помітні суттєві зміни при згадці Марка.

- Ну так-так.

- Я серйозно.

- А я ні.

- Соля!

- Ну що? - я обернулася обличчям до Стефи, - Між вами щось уже налаштовується, м-м? - поцікавилася я і заграла бровами. Подруга лише закотила очі.

- Та немає! У нас угода не забувай про це. - втихомирити мій запал вона.

- Та ну! Вмієш ти вийти сухою з води. - кинула я і обернулася до вікна.

Стефа права. У нас угода. Я не можу ось так ображатися на Даню через те, що він цілувався з іншою, адже я фактично йому ніхто. Проте...Чорт, я закохалася в нього! Потрібно втихомирити своє серце аби воно припинило так тріпотіти поруч з ним. Та я не можу...Хочу та не можу. Та чи справді я цього хочу? Здається вперше я так часто про когось думаю. Невже це і є кохання? Навряд чи. Адже якби це було воно, то Даня б не цілувався з іншою. Хоча він і саж на це повне право, але...