Глава 20

Соломія

Обходжу готель і завмираю за метр від басейну. Очі не хочуть сприймати те, що бачать, вони починають сльозитися, але я стримую себе. В голові крутиться одне питання: навіщо? Навіщо він сказав мені прийти сюди? Щоб я побачила...ось це?

Даня сидів на шезлонгу, поруч з ним стояв стіл з двома бокалами вина, але головне те, що Даня не просто так сидів. Він цілувався з якоюсь білявкою. Одна рука хлопця на сідницях дівчини, а інша блукає у волоссі. Невже знову та Катюша? Але мені зараз на це байдуже.

Я просто розвертаюся і мовчки повертаюся до номеру. Сльози вже течуть по обличчю, а я навіть не в силі витерти їх. Біль і образа зачаїлися в мені. Навіщо він поклив мене туди? Щоб таким чином показати, що між нами нічого не може бути?

Швидко зайшовши в номер, я зачиняю його на ключ і сповзаю вниз по дверях. Сльози невпинно течуть.

Чому він так вчинив зі мною? Для чого було дарувати ті квіти, а потім ось так цілуватися з іншою. Я думала все буде романтично, але...Виявилося дуже НЕ романтично. Я не пробачу йому цього. Ніколи. Нізащо. Тепер я чекаю того дня, коли ми зможемо спокійно розійтися і я більше не побачу його. Одразу ж згадалися його дотики, його очі, його поцілунки, на душі стало так боляче і так самотньо. Адже тепер він ніколи більше не поцілує мене, не обійме...Бо я йому не дозволю так чинити зі мною більше. Він грався зі мною, грав МНОЮ, але вже настав кінець цієї гри.

Я сяк-так витерла сльози і точно розмазала туш, але встала і попрямувала до ліжка. Не хочу плакати через цього придурка. Він не заслуговує моїх сліз. Тому з болем у душі, я лягла спати, сподіваючись що хоч там мені не будуть згадуватись шоколадні очі хлопця.

***

Прокидаюся і ледве відкривши очі бачу за сантиметр від мого обличчя - Даню. Він лежить повернутий до мене обличчям і спокійно спить. Я хотіла провести подушечками пальців по його щоці, але спогади вчорашнього вечору швидко накотилися на мене, тому я стрималася і намагалася знову не розплакатися. Ще не вистачало, щоб він це помітив.

Я встала і помітила, що заснула в тому ж одязі у якому йшла на «побачення» з хлопцем. Тому взяла шорти і футболки та пішла в ванну кімнату. Глянувши в дзеркало, я була м'яко кажучи шокована і нажахана. Туш буда розмазаною по всьому обличчю, як і помада. Ще й ці червоні очі від сліз...Потрібно привести себе до ладу!

Я вмилася, змила косметику, прийняла душ та переодягнулася. А коли вийшла з ванни, то помітила що Даня ще спав.

Це тільки на краще.

Тому навіть не сумніваючись у свою у рішенні, я пішла на сніданок. Нехай він не думає, що я ще й чекати на нього буду. Викликала ліфт і стала чекати, поки той приїде. На поверсі ходило не багато людей, проте всі ще були сонні.

Дивно, котра ж зараз година?

Коли ліфт спустився на перший поверх, я вийшовши одразу підняла голову на верхній куток зліва, там був годинник. Оу...То зараз лише пів на восьму. Раненько я сьогодні прокинулася.

Тому щоб даремно не гаяти часу, я швидко поснідала і одразу пішла в басейн, адже під футболкою у мене був одягнений купальник. Пройшовши до нашого басейну, я помітила що нікого не було.

Звісно ж! Всі нормальні люди ще сплять!

Тому я зняла свій верхній одяг і зайшла до басейну. Вода приємно торкалася тіла і заспокоювала мене. Я просто плавала намагаючись не згадувати, як тут буквально за пару метрів від мене сидів Даня і нахабно цілувався з якоюсь...г-гм...білявкою. А вже коли я вийшла з басейну, могла спокійно насолодитися своїм злегка алкогольним мохіто.

- М-м-м. - простягнула я, попиваючи напій. Алкоголь проник до горла через що горло почало немов пекти, а потім все стало як і було.

Ось так повністю розслаблено я лежала на шезлонгу і ні про що не думала. Просто відпочивала.

- Що це за красуня тут лежить? - запитав хтось гучно, я повільно обернулася хоча вже давно знала хто це.

Хлопець підійшов до мене і сів на шезлонг який був розташований поруч. Даня спокійно дивився в мої очі немов вчора нічого не трапилося. Немов учора він не розбив мені серце.

- Що ти хочеш від мене? - роздратовано з ноткою злості спитала я у відповідь.

Невже він думав, що я буду розмовляти з ним так, немов нічого не трапилося? Схоже саме так він і думав, бо його здивувані брови, які злетіли до гори це ясно пояснили.

- Чому так грубо? - Даня пересів на мій шезлонг, через що я відсунула свої ноги подалі від нього, - Я ж прийшов з миром.

- Знаю я з яким миром! - сльози почали накочуватися на очі від чого я почала часто кліпати аби стримати їх.

- Що трапилося, чорт забирай? - питає Даня і вже по його стривожено у обличчю видно, що він здогадується.

Як би сильно мені не хотілося зараз говорити про вчора, але потрібно нарешті вже сказати йому, що тепер між нам нічого не може бути.

- Я все бачила. - коротко відповідаю, попиваючи коктейль.

На обличчі хлопця змінюється багато емоцій від нерозуміння до сумнівів, а фінальна точка - це провина. Та я не поведуся на це!

- Ти все не так зрозуміла!

- Яка стандартна відмазка! Я б навіть сказала «заїджена».

- Я прийшов, бо...

- Не хочу нічого чути, Булгаков! - перериваю його і встаю з шезлонгу. Огидно сидіти тут.

- Але я справді можу все пояснити! - виправдовується. Як же набридло це все.

- Від сьогодні ми не будемо переходити межі угоди, - суворо кажу, не дивлячись на нього, - Я тебе ненавиджу. - ціджу і йду геть від нього.

Тепер нехай розважається з ким хоче. Відтепер нас пов'язує лише угода. Угода, яка колись могла б поєднати наші серця, але не зараз. Невже він справді думав я пробачу його, а потім ще й обійму?

- Гарного дня, Вам! - бажає мені англійською адміністратор, я вдячливо киваю і заходжу до ліфту.

Ненавиджу його. Він спеціально запросив мене вчора туди, щоб я побачила...те що побачила. Щоб нарешті усвідомила, яка я дурепа, до повірила що в нас може бути майбутнє. Та яке там!