Глава 19

Даня

Вчора ми чудово погуляли, але з хлопцями ми часто обговорювали концерт який у нас буде цієї суботи. Для всього нашого гурту це хвилююча подія, адже не завжди знаєш, як сприймуть тебе глядачі.

Сьогодні після сніданку ми з гуртом одразу пішли репетирувати, наш продюсер орендував студію на два тижні, щоб у нас були хороші умови для репетицій.

- Жити з Стефою - це якесь покарання.  - знову почав скиглити Марк, коли ми тільки увійшли до студії.

Вона майже нічим не відрізнялася від тої що в Києві. Лише тим, що тут вона була меншою і не було тих зручних диванчиків. Тут ж були лише інструменти, колонки і нічого зайвого. В принципі це й добре, але студія в Києві стала для мене вже рідною.

- Давайте зіграємо нашу першу пісню, яка є в альбомі? - запропонував Марк, він підійшов до свого мікрофону і почав перевіряти чи той працює.

- Давайте. - погодилася всі і порозходилися до своїх інструментів.

Я сів за барабани і взяв спеціальні палички до рук. Одразу ж почав грати, бо мій вступ перший. Інші підхопили і ось вже почала лунати наша перша пісня, яку ми писали всі разом:
 

«Dreamer

My dreams is so, so the unique

My dreams is so bad

I am the dreamer

And I am the best

You are my lovely girl

And you are the only for me

We are getting the batten everything together

Yes, I am lo-o-ove

Yes, I am dre-e-eam

We are together, but we aren't friends.

Yes, we are couple

Yes, we are sad

But we are together

And this is the main happiness

Yesterday, today, tomorrow we lovе

We always together and this is good

I am the bitch, you are the queen

We are the love

And this will not replace

Yes, I am lo-o-ove

Yes, I am dre-e-em 

We are together, but we aren't friends.

Yes, we are couple

Yes, we are sad

But we are together

And this is the main happiness

© Demonika»

- Чудово, молодці, хлопці, - почули ми чийсь голос. Обернувшись до дверей, помітили нашого продюсера, який приїхав з нами. - Якщо далі будете так продовжувати у вас все чудово вийде! - додав він і посміхнувся.

- Та ми це знаємо! - вишкірився Адріан.

- Це добре, але репетирувати все одно ще потрібно, - строго сказав Юрій Олександрович і Адріан трохи притих, - Потрібно ще обговорити деталі майбутнього концерту.

Продюсер підійшов до нас і сів на єдиний стілець-крісло яке тут було. Він уважно обвів всіх поглядом і посміхнувся.

- Я дуже радий, що все-таки взяв саме вас до нашого гурту. - задоволено промовив він.

- І ми Вам за це дуже вдячні. - сказав Натсу, всі закивали погоджуючись.

- Знаю. - кивнув Юрій Олександрович, а потім набрав серйозного виразу обличчя, - Як ви знаєте концерт вже у суботу через три дні...

- Та знаємо! - перебив його Влад.

- Гаразд, концерт розпочнеться об двадцятій, але щоб з самого ранку ви були тут і мали останню змогу порепетирувати! - строго і трохи нервово сказав продюсер.

Таке відчуття немов він хвилюється більше, ніж ми.

- Це серйозні справи! - вигукнув знову ж продюсер поглядаючи на Адріана і Марка, які почали тихо сміятися. Схоже вони подумали про те ж, що і я. - На цей концерт викупили всі місця! Всі до єдиного. В-с-і!

- Всі? Там ж більше, ніж п'ятдесят тисяч місць. - нервово сказав Натсу.

Навіть Марк з Адріаном принишкли. Невже аж стільки людей прийде на наш концерт? Раніше призводило від десяти до двадцяти тисячі людей, але щоб більше, ніж п'ятдесят тисяч...

Юрій Олександрович мовчки кивнув, даючи нам змогу обдумати все. А думати було про що!

- Отже, потрібно викластися на всі сто. - визнав я, хлопці закивали головами, але по їхнім обличчям видно що кількість глядачів їх дещо лякає.

- Тому, хлопці, на вас велика надія.

- Та знаємо.

Ще годину ми узгоджували все, а потім ще годину репетирували. Все йшло «як по маслу», але навіть коли міні-автобус вже ввечері відвозив нас до готелю ми всі знову пригадали ту цифру. П'ятдесят тисяч. Колись я думав це не багато, але тепер розумію що це величезні цифри. Невже всі хочуть так сильно послухати нас? Раніше я й мріяти про таке не міг. Дивився на виступи популярних гуртів і захоплювався ними, а тепер сам став на їхньому місці.

*****

Соломія

Поки хлопці були в студії, ми з дівчатами сходили спокійно в басейн, а потім коли була шалена спека сиділи по номерах. Стефа і Елайза прийшли до мене, щоб не було так нудно.

- Слухайте, як думаєте що одягнути на концерт? - запитала Стефа.

Ми сиділи на великому ліжку в позі по-турецьки і просто розмовляли. Давно вже не було такого, щоб ми просто спокійно сиділи і говорили як раніше про хлопців, про наше життя.

- Щось гарне, адже ми дівчатами популярних хлопців. - відповіла Елайза, - Точніше типу дівчата. - виправила вона себе. Я посміхнулася сама собі. Чи можна вважати, що ми з Даньою справжня пара?

- Так, можливо нам доведеться виходити на сцену. - додала я, дівчата не розуміюче подивилися на мене, тому я поспішила пояснити: - Задля журналістів, щоб про хлопців і тут постійно говорили.

- Та я вже чуда, як якісь дівчата говорили українською про те, що вже чекають виступ гурту «Bad Dreamers». - розповіла рудоволоса.

- Справді? - здивувалася я, - Не думала, що ще хтось спеціально приїхав у Туреччину на їхній концерт.

- Та я також. - кивнула Елайза, заправляючи пасмо волосся за вухо.

- Чуєш, я чула у тебе з Марком там постійні сварки? - поцікавилася я. Стефа посміхнулася.

- Так, я як і обіцяла влаштувала йому «солодке життя».

- Я чула, як Марк розповідав Скаю, що ти пофарбувала його футболки у рожевий, це правда? Якщо так, то ти чудово йому помстилася! - визнала Елайза. А я зацікавлено чекала відповіді Стефи.

- Якщо чесно, то це вийшло випадково, проте як то кажуть «Випадковості не випадкові» зате хоч трохи змогла насолити Марку. - пояснила дівчина при цьому явно задоволена своєю витівкою.