Глава 18

Соломія

От цікаво, як ці всі повари встигають приготувати стільки їжі?

Так, ми вже прийшли снідати і я дивуюся кількості їжі. Її тут ну дуже багато, що я вже напевно хвилин десять не можу обрати, що ж краще взяти. Адже хочеться спробувати все! Тут є купа фруктів і десерти на будь-який смак і м'ясо і риба і салати. Очі просто розбігаються.

- Ти вже скоро нарешті обереш? - питає Даня, який ні звідки взявся поруч, він почав накладати собі якийсь салат з креветками.

- Та я не знаю, що взяти! - відповідаю.

- Бери вже хоч щось. - просить і повертається до столу.

Я все-таки взяла собі салат і омлет. Ну і каву звичайно. Напевно інші відвідувачі подумали, що я немов якась дикунка, яка приїхала з села і ніколи не бачила стільки їжі. Впевнена, що саме так я і виглядала.

Після сніданку хлопці одразу запропонували піти в басейн, який знаходиться за готелем. Ми з дівчатами погодилися і пішли переодягатися. Сьогодні я вирішила одягнути свій чорний купальник, який купила ще в минулого році, але він ще й досі має хороший вигляд, волосся одразу запелела в гульку, щоб не намочити. Хоча знаючи Даню, волосся буде складно не намочити, але варто спробувати!

Вийшовши з готелю, я розвертаюся і прямую до басейну. Хлопці вже там, а дівчата переодягаються. Я вирішила не чекати їх, а піти скупатися, бо дуже вже обожнюю плавати.

- О перша прийшла! - вигукнув Натсу, помітивши мене. Я закотила очі і не дивлячись на хлопців, пішла до басейну.

Одразу сіла на краєчок і «запустила» ноги в воду, вона була трохи прохолодна, але якраз адже тут у Туреччині зараз дуже тепло. Градусів двадцять вісім точно є. Я не поспішала купатися, а вирішила спочатку трохи ось так посидіти і насолодитися моментом.

- Чому ти не плаваєш? - поцікавився Даня, і став поруч зі мною.

Я перевела погляд на Марка і Ская які плавали, а потім знову обернулася до Дані обличчям.

- Та зараз піду, а що?

- Та так нічого. - підозріло відповів хлопець.

Наступної миті він пихнув мене в спину рукою і я не витримавшись, занурилася з головою у басейн. Дякувати Богу що я вмію плавати, я миттю винирнула і прибрала воду і волосся з очей. От бовдур. Так і знала, що він не даремно підійшов до мене. Я пропалювала Даню злісним поглядом, поки той сміявся ледь не тримаючись за живіт.

- Ти взагалі страх втратив?! - кричу.

А він ще дужче починає сміятися. Ну нічого, я обов'язково йому помщюся. Обов'язково!

Раз я вже у воді, то потрібно поплавати.

Я не зважаючи на сміх Даня, пливла в інший кінець басейну від нього. Якраз прийшли Стефа і Елайза, вони поклали якісь свої речі на шезлонги і так, як я сіли на краєчок басейну.

- Дівчата, стережіться! - крикнула я, бо Марк і Скай почали потихеньку підходити до дівчата з-за спини.

Але дівчата надто пізно зрозуміли, що я мала на увазі. Хлопці вже штовхнули їх і вони з гучним плескотом впали у воду. Як виявилося Стефа не вміє плавати, але Елайза вдало допомогла їй виплисти на поверхню води. Я одразу ж підплила до дівчат, намагаючись не чути голосний сміх хлопців.

- От придурки! - злісно прошипіла Стефа, прибираючи волосся з обличчя.

- І не кажи, Даня так само вчинив зі мною! - розповіла я, Елайза так злісно дивилася на Ская, що мені самій вже стало страшно.

- Нам обов'язково потрібно їм помститися. - сказала вона.

- Так. - погодилися ми з Стефою.

- Чому саме нам дісталися ці бовдури? - розчаровано протягнула Елайза, а потім кивнула на інших трьох хлопців, - Чому інші хлопці якісь спокійніші?

- Це ви ще не знаєте їх справжніх. - раптом промовив хтось позаду нас. Ми одразу повернулися і зустрілися поглядом з іншими трьома дівчатами, які лежали на шезлонгах.

Я знала лише Лізу, але от двох інших не знала. Точніше мені було відомо що одна з них Сакіра, а інша Кармелія, але хто з них та чи інша я не знала.

- Ваші хлопці теж ще ті придурки? - запитала Стефа, поглядаючи на Марка.

- Ще і які! - вигукнула рудоволоса дівчина, - Мене звати до речі Кармелія. - представилася вона.

- А я Сакіра. - додала та, яка до цього мовчала.

Тепер потрібно ще запам'ятати хто є хто.

- Я Соломія, але можна Соля. - представилася я і посміхнулася.

Ми з Стефою і Елайзою вилізли з басейну і лягли поруч з іншими трьома дівчатами на шезлонги. Нам одразу вдалося знайти спільну мову. Здається ми зможемо подружитися.

- Агов, дівчата! - раптом звернуся до нас Адріан.

- Що тобі треба? - відгукнулася Кармелія, вона навіть не подивилася на хлопця.

- Не хочете сьогодні ввечері з'їздити на прогулянку містом? - поцікавився Марк.

Чому це вони такі люб'язні?

- Я не проти. - відказала голосно Ліза.

Всі інші дівчата теж погодилися, хоча при цьому теж сказали, що це їм здається підозрілим. Мені нічого не лишалося, як також погодитися.

- От і добре. - задоволено промовив Натсу і почав про щось говорити з Марком. 

- Дивно це якось. - тихо сказала Елайза, поглядаючи на хлопців.

- Так, чого б це вони пропонували нам їхати з нами кудись? - погодилася Стефа, попиваючи коктейль.

- Вони б мали одразу нам про це повідомити, а не питати нас. - підтакнула я.

План помсти ми вирішили придумати пізніше, а зараз пішли переодягатися, щоб іти обідати. Я ще не відійшов від сніданку, але вже час приймати наступний прийом їжі!

Зайшовши до номеру, я одразу пішла до шафи аби взяти одяг, але дорогу мені загородив Даня, ставши переді мною і склавши руки на грудях.

- Що таке? - роздратовано запитала я, але від Дані було нуль реакції, - Дай пройти! - попросила я і не дочекавшись від хлопця якоїсь реакції, почала намагатися відпихнути його, але він був немов та стіна.

- Навіть не намагайся, все одно нічого не вийде. - сказав Даня, абсолютно спокійним голосом, продовжуючи розглядати мене.

Що він хоче від мене? Це я зараз маю стояти перед ним і вимагати пробачення за його жартами у басейні.