Глава 16

Даня

- І чуєш, - голосно кричу аби Соломія почула і вона все ж обертається до мене обличчям, зацікавлено спостерігаючи. - Соломія, головне не закохуйся в мене! - прошу наостанок. Дівчина довго вдивляється в моє обличчя, а потім невпевнено киває і йде в ванну.

Як би це дивно не звучало, але я справді хочу аби Соломія була щаслива. Проте навряд чи вона зможе стати такою зі мною. Іноді я можу не помічати нікого навколо і настільки погрузитися в музику, що тижнями дівчина не буде отримувати уваги від мене. А я ж то знаю, що дівчатам потрібна увага, компліменти і побачення з поцілунками. Плюс Соломія надто ідеальна для мене. Так-так саме ідеальна. Я посміхнувся своїм думкам. Ще пару тижнів тому я недолюблював цю дівчину, а тепер вона глибоко засіла десь в районі серця. Це погано чи добре? Я боюся зробити щось не те і в випадку, якщо в нас будуть таки стосунки з Соломією - образити її чи зробити боляче. Краще аби вона не закохувалася в мене, аніж потім згадувала про мене з болем.

Вийшовши з ванни, дівчина не сказала мені ні слова, лише мовчки лягла в ліжко і через пару хвилин заснула. Чи означає це, що ви она образилася на мене? Не знаю. Дівчат взагалі важко зрозуміти.

*****

Вранці я прокинувся від якоїсь мелодії. Розплющивши очі, я помітив відбруючий телефон і через пару лайливих слів, все ж взяв слухавку.

- Алло, Даню, я тобі вже раз п'ятий дзвоню! - обурився співбесідник.

- Взагалі-то я спав! - злісно прошипів я і перевів погляд на ліжко Соломії. Дівчина ще досі спала, тому я тихенько зайшов у ванну кімнату, щоб не розбудити її. Вона спить немов те янголятко.

- Вже десять годин ранку, яке спати! - схоже наш продюсер не в гуморі. Я ж закотив очі.

- То чому Ви телефонували? - все ж спитав я.

- А так, - згадав чоловік. - Це на кшталт туру. Ти ж пам'ятаєш про нього?

- Звичайно! - дещо роздратовано відповів я.

Як можна забути про майбутній тур у Туреччині???

- От і добре. Вже завтра у вас літак об дев'ятнадцятій вечору, тому сьогодні складіть речі і щоб завтра о сімнадцятій вже були в аеропорту!

- Гаразд, гаразд. - кивнув я і прислухався чи не чутно якоїсь дії, але ні все тихо. Соля лосі спить.

- Чудово, тоді до завтра. - попрощався продюсер і поклав слухавку.

Я сонно потер очі і вмився холодною водою. Вона трохи привела мене в тяму і я вже міг нормально мислити. Вже післязавтра ми будемо гуляти Стамбулом. Це ж взагалі щось нереальне! До того ж поруч зі мною буде гарна дівчина. Чорт, сам попросив Соломію не закохуватися в мене, але сам здається погану виконую цю «місію».

Подивившись на себе в дзеркало, я вийшов з ванної і пішов на кухню. Соля спала, тому я не вирішив нічого кращого, аніж піти і приготувати сніданок. Хоч і не вмію нічого готувати окрім омлету і яєчні, ну нічого. Це вже щось. Закинувши яйце на сковорідку я дістав телефон і прочитав декілька постів про цікаві місця в Стамбулі. Коли ми там будемо хочеться відвідати всі найкращі місця. Але раптом я відчув якийсь дивний запах. Обернувся до сковорідки і побачив, згорілю яєчню. Чорт! Довелося її викинути і приготувати нову.

- Вау! - вигукнула позаду мене Соля. Я обернувся до неї, вона стояла в нічних шортиках і короткій футболці. - Невже сам Данило Булгаков готує сніданок? - с'язвила вона. Я ледь-ледь посміхнувся.

- Взагалі-то так, тому запам'ятай цей момент. - і підморгнув їй. Вона посміхнулася й пішла в спальню.

Коли яєчня була готова, я обережно розмістив її на тарілках і прикрасив укропом і спеціями. Вийшло гарно, сподіваюся смачно також буде.

- Соля, до столу! - гукнув дівчину, а сам вже сів за стіл.

- Такс, давай ж спробуємо перший у життя приготований сніданок Данила Булгакова. - і знову вона насміхається наді мною. Але коли вона побачила гарно оформленню яєчню, побігла чомусь до спальні.

- Ти куди? - крикнув я. - Невже так погано? - розчаровано перепитав я, ще раз оглядаючи свій «витвір мистецтва».

- Та ні, навіть дуже гарно. - прибігла Соля з телефоном в руках, вона щось клацала там, а потім почала фотографувати яєчню.

- Що це ти робиш? - здивовано запитав я. Дівчина лише лукаво посміхнулася мені, але нічого не відповіла.

Через пару хвилин вона все ж закінчила цю фотосесію і сіла їсти. Що відбувається?

- Ну і що це щойно було? - ще раз повторив я в надії, що вона відповість мені.

- Ти приготував дуже гарну яєчню ще й гарно її прикрасив. Ну от я й вирішила її сфотографувати. - сором'язливо відповіла Соломія, а потім підняла на мене погляд немов щось згадала. - Перевірь дірект у своєму Інстаграмі. - попросила і почала знову їсти.

Я закотив очі, але все ж послухався її. Там було купа смс від фанів, але було від Солі. Вона позначила мене в сторіс, де була гарно сфотографована яєчня, а під нею був підпис: «Він не лише грати на барабанах вміє, а й чудово готувати. @danya_bylgakov_)))». Я посміхнувся собі, а потім перевів погляд на Солю, яка зацікавлено спостерігала за моєю реакцією.

- Дякую. - промовив я. Соля задоволено посміхнулася і встала зі столу. Підійшла до мене, поцілувала в щічку.

- Це тобі дякую за сніданок, любий. - прошепотіла мені на вухо, а потім ще раз поцілувала в щічку і стала мити посуд. Я ще пара хвилин приходив до тями, після таких несподіваних, але приємних дій Соломії.

- Оу...Мені приємно, що тобі сподобалося. - сказав я. А потім згадав дещо. - Солю, я казав тобі коли в нас літак?

- Ні. - відказала вона не обертаючись.

- Завтра о дев'ятнадцятій вечору. А о сімнадцятій потрібно бути вже в аеропорту. - повідомив я. Дівчина різко обернулася до мене і дивилася незадоволено-вбивчим поглядом.

- Ти не міг раніше сказати?! Я ще маю зібратися, обрати що брати з собою і в кінці кінців подзвонити викладачу і попередити, що мене не буде в університеті тиждень й перейти на дистанційне навчання! - верещала Соля, я навіть хотів прикрити вуха руками аби не чути цей високий голос дівчини, але все ж стримався, бо тоді було б гірше.