Глава 13

Даня

- Але...навіщо? Все і так йшла добре...- бурмотіла Соля. Звістка про побачення її приголомшила, але вона мала бути готова, бо за угодою побачення були в списку.

- Тепер коли за нами слідкують журналісти і вже одна зайва особа знає про угоду, ми маємо зробити все аби повністю переконати журналістів, що ми справжня пара. - пояснив я. По обличчю дівчини видно, що вона цього дуже не хоче.

- І коли ж ми підемо на побачення?

- Завтра субота от і десь о п'ятій вечору підемо. - спокійно відповів я, а сам прокручував у голові місця, куди можна провести дівчину на перше побачення. В голову одразу прийшов ресторан, але це якось банально, потрібно придумати щось цікавіше.

- Гаразд...мені краще одягнути сукню чи штани?

- Сукню. - знизив плечима.

- Ок. - вона кивнула і пішла в ванну кімнату, але зупинилася в дверях та подивилася на мене. - Це тобі щойно хто дзвонив?

От їй все потрібно знати!

- Продюсер. Нас сфотографували журналісти і вже виставили пост у Інстаграм, він це помітив і подзвонив мені, сказавши що тепер побачення обов'язково. Він думав, що якщо журналісти не сильно будуть нами зацікавлені, то без побачень можна обійтися, але як бачиш, ці люди з камерами нас у спокої не залишили. - пояснив я, Соля десь парк секунд вдивлялася в моє обличчя, а потім все-таки розвернулася і пішла в ванну кімнату. 

 

*****

Соломія

- Агов! Ти думаєш вставати? - кричав хтось над моїм вухом. Я ліниво розплющила одне око і подивилася на свого «будильника» Даня мав роздратований вигляд, але коли я подивилася на нього, він лише закотила очі.

- Що ти хочеш? - тихо спитала я і заплющила око. В думках лише прохання аби він дав мені поспати.

- Вже одинадцять годин, нам скоро на побачення йти!

- Що-о-о-о??? - вигукнула я і миттю встала з ліжка ледь не збивши Даню, той одразу відійшов від мене й тепер спостерігав, як я пігаю з ванної кімнати в руках трмаючи зубну щічку на кухню.

Я швидко готувала сніданок при цьому паралельно чистячи зуби. Скажу одразу - краще так не робити, але в мене мало часу, тому потрібно якось викручуватися.

- Та заспокойся, ми ж можемо і пізніше вийти, чого ти так бігаєш? - розпитував Даня, а я просто закотила очі. Якщо вже запланували на п'яту вечору, то потрібно так і робити.

Ми поснідали, а потім пішли збиратися. Точніше пішла збиратися я, бо Даня сказав що ще купа часу і навіть поспішати. Ага, звісно, лишилося всього декілька години! Катастрофа! Хоч це і не справжнє побачення, але я хочу вірити що все буде по-справжньому, адже перше побачення - це завжди щось особливе.

Стоячи перед відчиненою шафою, я дивилася на свій одяг десь хвилин з п'ятнадцять і обмірковувала свій сьогоднішній наряд. Все-таки я вирішила - це буде ніжний образ. Але для цього я маю ще де-куди сходити. Я взяла і накинула на себе звичайний одяг та нічого не пояснивши Дані, побігла в перукарню. Вона знаходиться через пару метрів від будинку. Всередині було мало людей, тому я одразу сіла на вільний стілець перед дзеркалом і стала чекати поки до мене підійде якась дівчина. Чекання було не довге.

- Добрий день, що бажаєте зробити? - запитала вона і стала оглядати моє волосся.

- Хочу освітлити своє волосся на один тон. - відповіла я й посміхнулася собі у відображення. Думаю це буде класно.

- Гаразд.

Через півгодини дівчина завершила я і могла дивитися на своє неймовірно гарне волосся. Здається, що коли воно посвітлішало - стало набагато більше мені пасувати. З посмішкою я заплатила за зачіску і сіла на наступний стілець - візажиста. Та без питань почала робити мені макіяж, я попередила її що він має бути ніжний і не надто яскравий, вона кивнула і ось зараз «чаклує» наді мною. 
І я знову дивлюся на «нову» себе в дзеркалі. На губах ніжно-рожева помада, на очах бежеві тіні і вії підведені тушшю, а до оновленого волосся цей макіяж ідеально підходить.

Виходячи з салону, я думала і уявляла реакцію Дані. Чи взагалі помітить він моє оновлене волосся? Адже хлопці рідко помічають такі «дрібниці».

Але зайшовши в квартиру, я зрозуміла що Дані немає вдома.

Дивно. До побачення двадцять хвилин, а він кудись дівся.

Я знизила плечима сама собі і вирішила піти одягатися. Це була ніжно-рожева приталена сукня до колін, яка гарно обтягувала моє тіло. На ноги рожеві підбори і білий клатч у руки. Ще хвилин п'ять я не могла нафотографуватися в дзеркалі, бо мені так подобалося як я виглядаю. І якраз тоді мені подзвонив Даня.

- Чекаю тебе в авто. - сказав він.

- Я вже спускаюся. - відповіла я.

Відчуваю, що це побачення буде цікавим і запам'ятається надовго.

Я спускалася на ліфті і мені так хотілося скоріше побачити реакцію Дані. Яка вона буде? Байдужа, здивована, захоплена чи роздратована? От зараз і дізнаємося.

Віконце з водійського боку сидіння було відчинене, тому Даня бачив мене тільки-но я вийшла з будинку. Я намагалася іти рівно, гордо і загалом, як усі моделі, Даня справді не відводив від мене погляд. Він оглянув мене з ніг до голови і так по колу. Його погляд блукав по моєму тілу, від чого воно покрилося мурахами.

Чому я намагаюся іти ідеально перед ним?

- П-привіт, маєш гарний вигляд. Навіть дуже. - сказав мені Даня, коли я сіла поруч з ним в автомобіль. Від його компліменту задоволена посмішка з'явилася на обличчі сама собою.

- Дякую. Ти також. - і це була щира правда, Даня в темно-синій сорочці, яка гарно обтягувала його тіло мав неймовірно гарний і до чорта сексуальний вигляд. Він посміхнувся краєчком губ і завів двигун.

- А куди ми саме їдемо? - поцікавилася я. Серце ще досі шалено билося від згадки, про те як Даня дивився на мене.

- Це буде сюрприз.

- Та невже? Я думала ти не будеш аж так заморочуватися над несправжнім побаченням. - зізналася я і повернулася обличчям до Дані, він краєм ока глянув на мене.

- Для мене це побачення не просто, як ти сказала «несправжне». - відповів він сухо.