Глава 6

Соломія

Вчора після вечері, яка до речі дуже сподобалася Дані, ми почали сперечатися кому і яке дістанеться ліжко. Звісно кожен хотів спати на зручному ліжку в спальні, а не на дивані. Проте все-таки Даня поступився мені місцем на ліжку, не через те що йому шкода мене, ні, через ввічливість. Він сказав: «Гаразд, спи ти на ліжку. Я ж не хочу аби хтось з команди подумав ніби я такий не ввічливий, що навіть дівчину вигнав на диван».
Я також лише з ввічливості і невеличкої подяки допомогла йому зручно і обережно застелити диван спальною білизною. Ввечері Даня ще дуже довго дивився телевізор, мабуть ледь не до першої ночі, через що я зранку прокинулася сонною і відчула втому.
До того ж, після пар я мала зустрітися зі своїми подругами - Елайзою і Стефанією. Вони також «вляпалися» в цю угоду, як і я, дівчата не хотіли брати участь, але їх думку змінили гроші. Кому вони не потрібні зараз? Елайза зустрічається з гітаристом Скаєм, а Стефанія з вокалістом Марком. Ці дівчатка дуже хороші і я справді рада, що вони мої подруги. 
На пари мені довелося збиратися довгенько, бо Даня проводить у душі ледь не ціла годину!

«Якби я знала, то встала би раніше!»

Це мене так роздратувало, що я ледь не втопила того Даню в тому ж душі! Але звісно ж стрималася, мені потрібно швидко збиратися, а втопити Даню ще є час. 
- То ти скоро?! - злісно верещала я і сильно гамселила руками по дверях ванної кімнати.
- Вже виходжу, чому так кричати? - удавано-здивованим голосом сказав Даня і нарешті вийшов.
- Ну звісно! Тобі лише одягнутися і ти готовий, а мені ще в душ, потім одяг, зачіска і макіяж! А лишилося до першої пари сорок хвилин! - верещала я і при цьому паралельно включала воду. 
Даня нічого не відповів, як я і думала. Через нього мені довелося поспіхом збиратися. Одягнула я синю спідницю в червону клітку, білу блузку і такого ж кольору кросівки. Волосся лишила розпущене. Поки я наводила вії тушшю Даня бігав і щось шукав.
- Соля, ти не бачила мій браслет, такий коричневий з кубиками? - запитав він мене, я відверто здивувалася, коли почула як він мене назвав.
- Соля? Від коли це я стала тобі Соля? А браслет у ванній кімнаті на поличці. - відповіла я.
- Спасибі.
Все. З макіяжем закінчено, тепер взявши рюкзак я вийшла з будинку, Даня йшов за мною, він навіть дверцята автомобіля мені не притримав! Ну, я на краще і не сподівалася.
- Тебе після пар забрати? - поцікавився хлопець, коли ми їхали до університету.
- Ні, я піду ще зустрінуся з подругами, а потім якось сама до нашої квартири дійду. - мовила я.
- От і чудово! Отже, після пар я одразу поїду на репетицію. - посміхнувся Даня. Чесно, іноді я думаю що він свій гурт і музику любить більше, ніж себе, хоча тяжко віриться що він може любити когось ще окрім себе.
Даня припаркував авто і він допоміг мені вийти, цього разі відчинив мої дверцята сам і притримав їх поки я вийду. Звісно ж це потрібно лише для публіки, але стало приємно.
- Посміхайся, ми ж пара! - прошепотів хлопець мені на вухо, він взяв мене за руку. По спині пробіглися мурашки і немов якась іскра з'явилася, води він взяв мене за руку. Що це? 
Всі дивилися на нас ледь не розкриваючи роти, хоча деякі дівчата таки розкрити роти і тепер заздрісно кидали в нас свої погляди, ми з високо піднятою головою пройшли в університет, де й там на нас витріщалися, немов ми якісь світові зірки! 
- Люба, я тоді піду на свої пари, якщо що ти телефонуй. - звернувся до мене Даня і поцілував у щічку, я видавила з себе посмішку.
- Звісно, любий. Ти ще не пішов, а я вже сумую! - збрехала я. Звичайно коли він піде мені стане краще, хоча як же я помилялася!
Коли Даня пішов (він ще раз поцілував мене в щічку перед цим) на мене налетіла купа і однокурсниць і навіть не відомих мені дівчат, які почали все випитувати. Я сяк-так відповідала, але слава Богу мені вдалося від них вирватися, бо пролунав дзвоник і я побігла на пару.  
Весь день в університеті мене діставали питаннями типу "А правда, що ви з Даньою пара?", "Ти справді зустрічаєшся з ударником того гурту?", "Як ви познайомилися?" і т.д. Це дуже дратує. 
Після пар я побігла до Елайзи і Стефанії, дівчатка як завжди були красуні.
- Давай дівчатка розказуйте, як там життя з хлопцями? - поцікавилася Елайза.
- У мене жахливо, цей Даня постійно намагається мене чимось зачепити. Якби за вбивство людей, які тебе нервують не саджали до в'язниці, то я б точно його вбила! - поскаржилася я, при цьому так розмахуючи руками, що мабуть сильний вітерець від цього утворився.
- В мене також не краще, Марк також кожного дня діє на нерви, хоч би цей місяць скоріше пройшов, а то я не витримаю і таки вб'ю його. - розповіла Стефанія, - А в тебе як зі Скаєм? - запитала вона Елайзу.
- Сьогодні зранку ледь його не вбила. Ви уявляєте, він обізвав мене нестерпною дівчиною, яку жоден хлопець не витерпить і дня! Він спеціально намагається мене збісити, весь настрій зіпсував, козел! - жалілася Елайза.
- Ну я сподіваюся ти йому помстилася? - з неприхованою цікавістю запитала Стефанія.
- Звісно! Якби не помстилася, то була б не я.
- І як? - поцікавилися ми з Стефанією в один голос.
- Він зранку був дуже голодний, а я ж приготувала йому сніданок, коли він сказав мені оце ж про хлопця я взяла і зіпсувала йому їжу, додала цукру. Він був такий розлючений, що я думала він зараз блискавками метати буде.  Тому в університет Скай поїхав голодний.
- Правильно зробила, нема чого ображати дівчину. - сказала я, оце Елайза дає! 
- Так, вони з цією славою зовсім забули, що в когось також є почуття. - погодилася Стефанія.
Ми хотіли ще довгенько поговорити, але завадив цьому Марк - вокаліст і хлопець на місяць Стефанії. Він підходив до нас, а точніше до своєї "дівчини".
- Вибачте, дівчатка, але я забираю свою дівчину. - впевнено сказав він. Дівчина навіть і не думала з ним іти, але Марк так сильно хотів її позлити, що підходив до неї все ближче і ближче.
- Ти, що зовсім очманів? - кричала Елайза, вона встала перед Стефанією і надала Марку підійти ближче.
Але хлопець просто знизив плечима та підійшов до неї, перехилив через плече і поніс її до автомобіля верх головою. Ми ніяк не могли цьому завадити, бо той був надто сильним, проти нас, але нічого, Стефанія нікому не дасть себе образити, це вже точно. 
Ми з Елайзою ще трохи поговорити, а потім розійшлися по своїх квартирах. Я прямувала додому і думала про те, чому ж доля так не любить мене? Навіщо мені випав шанс бути дівчиною популярного хлопця, хоч я цього й не хотіла, а не іншим, тим які бігають за ним. Хоча сьогодні на перервах між парами я помітила, що дівчата вже не так бігають довкола Дані, як раніше, тепер вони бігали навколо мене і це мені не подобалося. Мабуть популярність - це не моє. Я хочу жити, так як жила раніше, звичайним життям. Але сподіваюся місяць пройде швидко, що я навіть не помічу як вже настане час розлучатися з Даньою. 
В квартирі ще нікого не було, проте я помітила що Даня тут недавно був, його футболка яку він одягав зранку, тепер лежить на ліжку. Схоже він приїжджав переодягнутися, ну що ж. Я взяла цю футболку до рук і вкинула до пральної машини, виставила все що треба і процес пішов. Нехай Даня тільки спробує не подякувати мені за це! 
Переодягнувшись у зручні шорти і футболку, я стала за приготування вечері. Тепер це вже традиція, готувати одразу після пар, але нічого. Зате в майбутньому, коли я матиму справжнього хлопця або ж навіть чоловіка законного, то він буде не раз казати наскільки я вмію смачно готувати. Одразу після приготування вечері, я пішла за домашні завдання. Хоч лише початок цього навчального року, але викладачі вже завалюють студентів купою домашніх завдань.