Глава 4

Соломія

Зранку я побігла в університет і ледь не забула, що потрібно по-троху складати речі в валізу. Увесь вчорашній вечір я намагалася пояснити мамі, що тут немає нічого небезпечного і що Даня ніякий не маньяк чи ґвалтівник. Мама не могла зрозуміти, чому я маю жити з невідомо яким хлопцем. Хоча якщо чесно, то я теж цього не дуже то й розумію. Проте це одна з умов угоди, тому я маю слідувати цій угоді. Сьогодні ж перевезу речі до нової квартири, але попрошу щоб Даня мені допоміг, бо сама я не збираюся довозити тяжкі валізи. Діставши телефон, я почала шукати номер хлопця, ось він. 
- Алло, привіт. - привітно мовила я.
- Алло, що ти хотіла? - одразу запитав Даня, чому не можна бути хоч на хвилинку привітніше?
- Ти зможеш допомогти мені завезти речі до квартири? - попросила я.
- Гаразд, але в мене ще сьогодні фотосесія, тому я сам подзвоню коли буду їхати по тебе. 
- Добре, без проблем.
- Тоді бувай. 
Даня скинув слухавку, а я трохи ображено фиркнула. Чого він такий різкий? Ай, хіба не все одно? Я закотила очі і взявши рюкзак, пішла взуватися.
- Мамо, ти скоро? - голосно запитала я.
- Так, ось ключі. - мама підійшла до мене і простягнула ключі від автомобіля. - Почекай мене в машині, я через п'ять хвилин підійду.
- Ну гаразд. - я знизила плечима і взяла ключі з її рук, мама посміхнулася і пішла на кухню. 
Я швидко спустилася по сходовому майданчику, бо чомусь ліфт довго не приїжджав. Мамине авто стояло прямо під будинком, я натиснула на потрібну кнопку і відчинила дверцята. Водити авто я вмію, проте в нас немає таких коштів, щоб ще й мені його купити. Але мама дуже сильно старається і багато працює, щоб я мала хороше майбутнє. 
Мама підійшла через три хвилини і ми поїхали до університету, а я тим часом обмірковувала подальше майбутнє. В принципі жити з Даньою потрібно всього лиш один місяці, це доволі небагато, а заодно можна отримати хороші гроші. Доволі вигідна пропозиція.

******

Даня

Зранку я чомусь був весь на нервах, мабуть не з тієї ноги встав. Сонце, яке пробивалося до моєї кімнати о сьомій ранку розбудило мене, тому я сильно дратувався. Чому так рано? Я міг ще поспати! До університету я сьогодні не піду, бо в нас з гуртом запланована фотосесія. Фотографом буде Елайза, дівчина Ская, нашого гітариста. 
Сніданок мені приготувати було лінь, тому я замовив бургер і колу. А що? Можу собі дозволити, хоч раз у тиждень шкідливої їжі. 
Після такого доволі смачного сніданку, я одягнув звичайну сорочку і штани, а з взуття обрав чорні кросівки. До студії їхати не довго, тому я ще перед тим як їхати зайшов до кав'ярні і взяв експресо. Якраз хоч трохи «оживить» мене. Зайшов у першу кав'ярню, яка стояла неподалік від припаркованого авто. Всередині було доволі багато людей, але черга невелика. Я став за якоюсь дівчиною підліткового віку, вона замовила собі капучино і заплативши, вийшла з цього закладу. Якраз дійшла черга до мене, за барною стійкою стояла дівчина мого віку і привітно посміхалася, я посміхався у відповідь. А що? Чому б і ні? Вона доволі симпатична.
- Доброго ранку, що бажаєте замовити? - запитала...Кіра, це ім'я написане в неї на бейджику.
- Мені експресо і можна на "ти". - відповів я і змовницьки підморгнув їй, вона зашарілася і почала робити каву.
- Я Ва...тебе одразу впізнала. Ти ж граєш у гурті "Bad Dreamers"? - перепитала вона, стоячи спиною до мене. А фігурка в неї така нічого...
- Так. І в каву будь ласка дві з половиною ложки цукру. - попросив я, сподіваючись що дівчина почує мене. Я не люблю каву, яка йде зовсім без цукру або з малою кількістю.
- Обожнюю ваш гурту, ви всі так класно виступаєте. - мовила вона і поставила переді мною каву. - З тебе 20 гривень.
- Ось, решту лиши собі. - я простягнув сто гривень і знову підморгнув їй, вона посміхнулася і сховала гроші в кишеню.
- Стій! - зупинила вона мене, коли я вже виходив із цього закладу. Я обернувся до дівчини, тепер я уважніше роздивився її зовнішність. Світле волосся, карі очі і такі пухкенькі губи, ну можливо Соломія і гарніше, але ця також непогана.
- Ти щось хотіла? - запитав я і спеціально закусив губу, вона відвела погляд. Соромиться.
- Можливо ми могли б разом кудись сходити? - невпевнено поцікавилася вона, все ще не дивлячись мені в очі.
- Я не проти. - знизив плечима я.
- Ось мій номер, телефонуй у будь-який час. 
- Навіть вночі? 
- Ну якщо захочеш, то так. - посміхнулася вона і кивнувши, повернулася до барної стійки.
Ех, видно по ній, що вона не буде готова спати зі мною. Надто сором'язлива, таких я не люблю. Мені подобаються більш зухвалі дівчата. Щось я з цією Кірою заговорився, котра година? Дев'ята ранку, встигаю. Я швидко порятував до свого автомобіля і сів за кермо, допиваючи каву. 
- Чорт! - вилаявся я, кава ледве солодка. Я ж попросив додати ледь не три ложки! Ну вона й тупа! Не збираюся я їй телефонувати, з тупими мене життя не готувало жити. Тепер чорта з два я їй подзвоню!
Розлючений я вийшов з авто і викинув каву. Тепер весь настрій зіпсований. Сівши в свою чорну лялечку, я поїхав до студії. Вікно з лівого боку було відчинене, тому вітер приємно обдував моє обличчя,   обожнюю осіннє повітря. Таке свіже і бадьоре. Коли я приїхав на парковці вже було купа автомобілів, але місце яке завжди належить мені, не зайняте. Це добре. Я припаркувався і пішов до високої будівлі. Я зайшов до фотостудії. Хлопці вже були там і бурно обговорювали своїх дівчат. Марк розповідав про план помсти для своєї дівчини, а ми реготали з хлопцями через його винахідливість. Раптом двері відчинилися і до студії зайшла Елайза, дівчина кинула швидкий погляд на Ская, а потім одразу ж схаменулася і намагалася не дивитися у його бік.
- Ти що мене переслідуєш? - голосно запитав Скай у своєї дівчини. У неї немов спеціально щоки почервонілий, але вона не розгубилася.
- Дуже ти мені потрібен! Мені сказали що я повинна прийти і пофотографувати вас! - відповіла вона йому. Оце дівчина дає! Так сперечається з гітаристом.
- Ну то фотографуй! - фиркнув Скай і почав підходити до неї. Ох, як цікаво спостерігати за цими голубками!
- Спочатку переодягніться, а тоді вже буде про що поговорити. - сказала Елайза.
Ми послухалися і пішли в гримерку, там для нас спеціально підготували одяг, тому я швидко його одягнув і чекав поки інші також переодягнуться. Коли вже вони нарешті були готові, ми повернулися до фотостудії, де Елайза вже підготувала, вочевидь вона обожнює фотографувати. Все пройшло чудово, тому під кінець я попрощався з усіма і пішов до свого автомобіля. Сьогодні ще потрібно забрати Соломію і відвезти до «нашої» квартири. Насправді, то моя квартира, але так як вона близько розташована до університету і студії, продюсер сказав, що ми будемо жити тут. 
- Алло. - мовив я в слухавку.
- Алло, Даня? Чому ти мені дзвониш? - запитала Соломія, а я закотив очі. 
- Тобі потрібно допомогти завезти речі чи ні? - роздратовано спитав я. Вона неначе сама додуматися не може.
- А так, звісно. Ти вже їдеш? - перепитала вона, а я просто промовчав, бо мене це  починало дратувати.
- Ну якщо так, то о чотирнадцятій можеш заїхати до мене. - сказала дівчина.
- Добре. - погодився я і поклав слухавку.
Ну що ж, зараз всього лиш одинадцята ранку, тому чому б не поїхати у квартиру і трохи подивитися телевізор? Так і зроблю.