Глава 3

Даня

Наступного ранку я поїхав від мами ще з самого ранку, бо в її квартирі у мене немає речей, а до університету сьогодні йти потрібно. Приїхавши до себе в квартиру, я пройшов одразу до своєї кімнати, так у одязі я надаю перевагу темним кольорам і я один з тих хлопців, які не розуміють дівчат. Саме в тому, чому ті переодягаються і обирають одяг так довго? Що в цьому складного? Я одягнув перше ліпше, що мені потрапило до рук - темно-синя футболка, чорного кольору джинси і такого ж кольору кросівки. Готово. Я ще зайшов на кухню і взяв яблуко, чорт, я голодний як вовк, а їсти немає чого. Потрібно буде замовити піцу чи бургер на перерві в університеті, або самому сходити перекусити. 
Я приїхав в університет, припаркувавши авто, я вийшов з нього і спеціально поправив волосся. Всі дівчата одразу ж подивилися на мене, деякі приголомшено і захоплено дивилася на мене, деякі відкрили роти, деякі закусили губи, а деякі просто шепотілися з подругами. Це була звична реакція на кожного з учасників нашого гурту, але цього ранку я помітив дівчину, яка дивилася на мене...з відразою? Я уважно вдивився в її смарагдові очі і впізнав Соломію, ну звісно. Тільки вона могла дивитися на мене так. Вона також дивилася в мої очі, але перша відвела погляд і пішла до приміщення. Дивно, вона не така як усі, спочатку я вважав що вона одна з тих фанаток, але ні, вона не відноситься до них. 
  Я пішов до потрібної аудиторії, як не дивно, але було вже багато учнів, усі вони уважно дивилися кудись в одному напрямку. Я з цікавістю підійшов до них, всі дивилися на відео, де виступав наш гурт. Ну звісно, цього можна було очікувати.
- Ти бачила який класний був Влад на останньому їхньому вступі. - казала якась дівчина на наступному ряді після мого ряду. 
- Він завжди класний, але Натсу був просто супер, обожнюю його. - казала інша.
- Не знаю, я вважаю що Даня і Марк найкращі. - висловила свою думку третя.
- Тихіше, он же Даня сидить, я не хочу щоб він почув як ми їх обговорюємо, бо подумає що ми одні з тих їхніх шалених фанаток, хоча впринципі це так і є.
- Так, але і справді давайте тихіше говорити. - погодилися дві інші з першою і почали говорити так, що я вже на жаль, їх не чув. 
Потім зайшов викладач і я слухав його всю пару. Під кінець першої пари мені прийшла смс від невідомого номеру, я відкрив повідомлення, намагаючись якомога не помітніше, бо наш викладач ще забере телефон через використання ним на парі.

"Чекатиму тебе після занять біля під'їзду, куди ти вчора йшов. Соломія."

  Це мене здивувало, але я написав коротке:

"Гаразд."
І вимкнув телефон.
 

*******

 Соломія

Зранку я так пізно прокинулася, що ледь не запізнилася на пари. Це все, тому що всю ніч я добряче обдумувала мій вибір щодо угоди. Мене лякає те, що Даня може вимагати від мене більшого, ніж це потрібно. Всю першу пару, яка в мене лишилася я уважно слухала викладача, але мене відволікла розмова, знизу говорили дві дівчини. Мені соромно, що я не пам'ятаю їхніх імен, але зараз це не головне.
- Тобі не здається дивним, що у всіх дівчат є або були стосунки, окрім Соломії?  - запитала блондинка.
- Так, можливо просто вона нікого не приваблює. А й справді, хто хотів би з нею зустрічатися? - засміялася дівчина з зеленими кінчиками волосся, яка сиділа поряд з блондинкою. Хіба їм не соромно обговорювати чиєсь особисте життя?
- Та н-і-х-т-о! Навіть ті хлопці яким потрібні стосунки, наприклад, щоб дівчина яка їм подобається їх ревнувала, не захочуть з нею зустрічатися, я вже мовчу про красунчиків!
- До речі про красунчиків, ти бачила який гарний був Даня на останньому виступі? - запитала блондинка, вона мрійливо подивилася у вікно.
- Так, але Адріан був краще. - додала інша.
- Та вони там усі красунчики, слухай, я хочу від завтрашнього дня почати загравати до Дані, він мені страх як подобається! - заявила блондинка. Ну що за нахаба?
- Успіхів. - відповіла лише її подруга.
- Зоряна і Олеся, вам не соромно перебивати мене так голосно?! - звернувся до цих дівчат викладач, коли він сказав ім'я Зоряна, то подивився на блондинку, отже це її ім'я. Ну нічого я тепер краще до неї буду придивлятися.
Це стало останньою краплею і я рішуче написала повідомлення в Вайбер Дані.

"Чекатиму тебе після занять біля під'їзду, куди ти вчора йшов. Соломія."

  Чому я так написала? Бо хочу всім довести, що в мене може бути хлопець! Через пару секунд мені прийшла відповідь:

"Гаразд."

  От і чудово. Потрібно додати його до контактів, щоб раз по раз не шукати його номер по папірцях. Як же підписати? Нехай буде "Ніби хлопець". Не дуже оригінально, але практично. Так я точно знатиму хто дзвонить чи пише. 
  Після пар я швидко зібралася і попрямувала до свого будинку. Це все для мене так незвично. Наче пару днів тому я й уявити не могла, що буду знайома з учасником такого відомого гурту, а тепер я йду до нього на зустріч. Хоча, що тут такого? Нам все одно ж потрібно лише грати на публіку. Коли я підійшла до під'їзду Дані ще не було, тому я просто сіла на лавку і постійно оглядалася очима шукаючи його. Поривистий вітер підійняв листочки, які вже потроху почали опади і почав крутити у танці, сонце так сильно світило, що неможливо підійняти очі до гори. 
- Ну розповідай швидко, що ти хотіла. - сказав Даня, який немов з'явився нізвідки. Він сів поряд, поклавши одну руку на спинку лавки.
- Будь ласка, розкажи детальніше, що нам потрібно робити. - попросила я, Даня закотив очі.
- Ходити на побачення, коли ми йдемо кудись туди, де будуть наші фанати, то ти теж будеш іти зі мною, цілуватися, але лише на публіку, а це ще не все. Учора мені подзвонив Юрій Олександрович і додав, що потрібно ще й жити разом. Він дав мені ключі і сказав, щоб ми сьогодні-завтра заселилися у квартиру. - розповів Даня, я шоковано витріщилася на нього і не могла підібрати слів.
- Що? Я на таке не погоджувалася! - обурилася я, ні ну що за нахабство?
- Спокійніше! Тобі потрібні ті гроші чи ні? 
- Потрібні.
- Тому ти повинна, це все за чим ти мене кликала? 
- Ні, але стій. Коли ми будемо заселятися і де знаходиться наша спільна квартира? - поцікавилася я, це взагалі щось не зрозуміле. Жити разом з хлопцем, якого я ледве знаю.
- Я планую у суботу з цим розібратися, а квартира знаходиться неподалік від нашого університету. - пояснив Даня, він дивився кудись вдалечінь, а я дивилася на його зосереджене обличчя. Раптом в очі мені впало гарне дерево з невідомими мені квітами, листя легенько хиталося через вітер.
- Тримай. - я простягнула Дані свій телефон і підійшла до цього дерева.
- Що ти вже задумала? 
- Сфотографуй мене. - попросила я, поки він намагався знайти камеру у моєму телефоні, я стала у гарну позу. Двома рукою тривала гілочку. Даня закотив очі, але нічого не сказав, він декілька разів натиснув на кнопку і фото були готові.
- Дякую. - посміхнулася я і забрала у нього свій телефон, поки я дивилася фото які вийшли, хлопець спостерігав за мною.
- Чого ти так дивишся? - трохи роздратово запитала я.
- Ти любиш фотографуватися? 
- Так, а що тут такого?
- Та нічого. - він знизив плечима, а потім просто розвернувся і пішов у сторону до свого автомобіля.
- Ти куди? 
- Додому буду їхати. - відповів Даня, хлопець обійшов автомобіль і сів за кермо, він поїхав не попрощавшись, але я й не чекала на щось інше.
- Хам. - пробурмотіла я і пішла в будинок.