8 Розділ

Роv Натсу 

Їй знову стало погано і це не добре. Я повів Саккі у лікарню, але на щастя нічого серйозного. Вона звісно вередувала, але ліки все-таки випила. Після я наказав Сакурі відпочивати. Це на диво вона виконала без суперечок.

В університеті як завжди шумно. Всі говорять, сміються, а деякі тихо повторяють матеріал в кутку.

- Натсу! - до мене підбігла чергова блондинка, а позаду біля стінки перешіптувалися брюнетка і шатенка - подруги цієї фіфочки.

- Ім'я, - сказав я.

- Що? - яка ж вона тупа.

- Назви своє ім'я.

- Тамалія.

- Ясно, - сказав і поморщився. Треба згадати спав я з нею чи ні.

- Ти мене не знаєш, я подруга Ейчл, - посміхнулася вона. Ейчл - моя сестра.

- У тебе не має шансів. У мене є дівчина.

- Я знаю, - вона нещиро посміхнулася. - Я не для того тут. Мене Ейч просила передати, що вона приїде на вихідних. 

- В сенсі?! - сестра, старша сестра, я - труп.

- В прямому. Одразу співчуваю.

- Дякую за співчуття, але я залишуся живий.

Дівчата пішли в своєму напрямку, а я зайшов в аудиторію. Вирішив полистати свій "легендарний" інстаграм. Чорт! Я телефон забув. Так, зараз у нас пара з Паралепіпед. Вибачте, однокурсники, сьогодні злити училку* будете ви.

Швидко сів в своє авто і поїхав додому. Швидко забіг у квартиру і застав там сплячу Саккі. Але... Біля дивану валялася якась папка. Документи? Сумніваюся. Підбираю один аркуш і в той же момент готовий вбити Сакуру. 

Сама завела істерику, а мою біографію читає без усяких погризінь совісті. От же стерво! Як там по англійській? А, bitch. Ну, що сміх продовжує життя, то продовжимо одне життя.

Я взяв чорнющий маркер і почав виводити літери на лобі у Саккі. Ну що ж, я своєю роботою задоволений, але дівчину так швидко пробачати не збираюся.

Потім я спалив усю ту макулатуру, що дівчина не додумалася сховати. З чистою совістю взяв телефон і поїхав в університет, боячись НЕ запізнитися на пари.

У мене дзенькнув телефон, потім ще раз і ще... От мені цікаво, відколи у світі з'явилися безсмертні, які сміють мені писати раніше обіду. 

"Щоось Марка немає в мережі... Сподіваюсь, що сприяє руденька його ще там не вбила:D" - написав Скай. О, колеги. Цікаво...

"Якщо ця руда йому ще щось зробить - Я їй особисто руку потисну;)" - А це вже Влад, як завжди, бажає Марку смерті. Значить тут всі, окрім нашого "тимчасового смертника".

"Не дочекаєтесь;) Я ще всіх вас переживу, дурники!" - відписує нам вокаліст. 

"О, знайшлась наша пропажа!" - друкую я.

"І чого це ми дурники одразу?" - спитав Даня.

"Бо думаєте, що мене може прибити якесь дівчисько! Я ж безсмертний, забули?" - видає Марк.

"Як ми могли таке забути? Ти ж ледве вижив після нашої останньої гулянки;)" - підтвердив Адріан.

"Отож-бо;)" - написав Марк нам у відповідь.

"І зовсім ту —Стефанію не боїшся?" - запитав я.

"Анітрохи! Що там у вас із вашими дівчатами? А то ми тільки обговорюємо моє "особисте життя", а ви нічим не ділитесь." - поцікавився Марк у нас.

"Моя — Снігова Королева, яка думає, що весь світ крутиться навколо неї. Коротше, просто повівся на гарненьку мордочку!" - написав я їм.

"Моя - справжнісіньке стерво, в удар добрячий!" - вставив своє слово Адріан.

"Підтверджую;)" - написав Влад, бо йому очевидно, дісталася така сама "молодчинка" за характером.

"Потрібно буде нам зібратись на вихідних і погуляти добре, щоб зняти стрес від цих "своїх" дівчат!" - пропонує Марк і виходить з чату, за ним вийшли і решта.

Після кількох пар мені подзвонили. Номер адміністрації. Дивно.

- Ало?

- Дромул? - почувся сталевий голос на іншому кінці.

- Так, це я. 

- Потрібно забрати машину вокаліста з вашого гурту. Адресу я зараз скину повідомленням.

- Всенсі? Чому я? - але у відповідь почув лиш гудки, які сповіщали про завершення розмови.

Телефон тихо дзенькнув, говорячи про те, що прийшло повідомлення. Швидко глянув, адже найвірогідніше - це адреса. Так-с. Їхати далеченько, але я впораюсь. Викликав таксі і поїхав... Кудись. 

На горизонті з'явилася "крихітка" нашого фронтмена, а поряд з нею якась дівчина. Брючний костюм, високий хвіст, окуляри, мабуть - це якась асистентка. Я вийшов з таксі і підійшов до неї.

- Запізнився, - одразу почала критикувати мене.

- Ай, та все норм, - відмахнувся я.

- Тримай, щеня! - асистент кинула мені ключі і посміхнулася.

- Бувай... Нагадай, як там тебе, - Я клацнув пальцями намагаючись згадати.

- Вероніка.

- А, так, бувай, Вероніко! - Я підморгнув асистентці, а вона лиш махнула головою, мовляв їй все-одно.

Вже в машині мені згадалася Сакура. Треба якось буде перефарбувати їй волосся в рожевий. Хм... Так, стоп, Натсу! Ти досі в образі на неї, тому перестань думати як перефарбувати їй волосся. 

Ой, точно, треба зателефонувати власнику машини. Так, де в нас тут номер Марка!

- І знову привіт! - вітаюся я.

- Привіт, що вже таке? - схоже і його дівчина сьогодні психувала, або діставала нашого фронтмена. Марк, він у нас різкий і дещо образливий.

- Тут мені телефонують і кажуть, що я маю забрати твою машину. Я її під університет піджену.

- О'кей. А чому вони телефонували до тебе? - спитав він. Ні, ну а я звідки знаю?

- Сам не знаю. Я зараз вже приїду, - сказав бачачи попереду університетські стіни, або стіни дев'яти пекельних кіл.

Зупинившись зрозумів, що потребую сигарету. Зазвичай я не курю, але сьогодні через сварки з Саккі просто не можу без рятівних трубок. Діставши запальничку підпалив сигарету і розслабився.

З дверей вийшов Марк з якоюсь дівчиною на руках. Схоже - це його дівчина. Вона щось кричала вокалісту, намагалася вдарити його, але все марно. Побачивши мене хлопець обрежно поставив дівчину і підійшов.

- Бачив, як я її приніс?

- Бачив-бачив, - промовив я і скептично посміхнувся.

- Ти будеш у суботу з нами йти до клубу? - ну, що за питання? Звісно, що так!

- Авжеж. Мені потрібно відволіктись від "своєї" стерви, - Так, Саккі така.

- Дякую, що привіз тачку. Я ж без неї - як без рук. Тоді, зустрінемось вже в суботу, - сказав він і забрав у мене ключі. 

Я вирішив піти додому. Але перед тим потрібно зайти у косметичний магазин. Рівень бажання помсти досягнув максимальної позначки.

У квартирі знову була повна тиша. Сакіра досі спить, але це мені на руку. Швидко прокрався до ванної і почав перебирати всі баночки на скляних поличках. Звідки стільки гелів, пінок і... Коротше, ще багато різного непотребу. Нарешті знайшов шампунь Саккі. Дістаю із задньої кишені пакетик в якому нервово хлюпається рожева фарба. Виливаю вміст у завбачливо відкриту баночку з під шампуню. Ха! Тобі не врятуватися псевдо дівчина.

Телефоную в службу доставки і замовляю піцу, суші і дві пляшки персикового соку. Далі йду будити створіння, що вже цілий день спить на дивані. 

- Підйом! - кричу їй прямо над вухом.

- Натсу, припини кричати, і без тебе голова болить.