6 Розділ

Pov Натсу 
Коли я приїхав в наш офіс прийшли ще не всі. Деякі репетирували, а деякі гортали щось на телефонах. Я сів на диван і почав награвати мелодію, не знаю яку, але чомусь захотілось зіграти саме так, оригінально. Незабаром прийшов Марк і у нас зав'язалася розмова.

- Хай, Гайз! - крикнув він і вмостився на крісло.

– Хеллоу! – сказав Влад і потиснув йому руку.

Всі інші, а я не виняток також з ним так привітались.

– Та й як у Вас з тими дівчатами? – поцікавився він у нас. – Бо моя мене вже конкретно дістала! – поскаржився нам, бо наче знав, що в нас така сама проблема, але не в мене, ні.

– Мене не дістала! Постійно мовчить, і погляд як у Снігової Королеви! – сказав я чисту правду.

– Ого, тут вже хтось закохався? – підколов мене Скай, сміючись.

– Та не в тому діло! Вона наче як якась відчужена ходить! От мені й цікаво, що з нею таке? – виправдовувався я, хоча справді, цікаво...

– А чим тебе конкретно та руда дістала? – спитав Даня у Марка.

– Вона вигнала мене з ліжка й написала на моїй крихітці «САМОЗАКОХАНИЙ ІНДИК»! І сказала, що це – тільки початок. Тільки один день із нею прожив, а вже дратує так, що готовий прибити! Вона також співає, уявляєте?

Ми звісно ж почали сміятись, ну нарешті! Хоч хтось вправить йому ту сіру речовину, яку люди прозвали мозком. Я ледь не впав з крісла від цієї думки.

Марк звісно ж образився, ну ми не винні, сам дівчину обирав.

– Вибач, але ми всі в шоці від того, що ця мала тебе так поставила на місце! – угомонивши свій сміх, відповів за всіх нас Адріан.

– Та я цій малій ще покажу! – злісно вигукнув вокаліст, але в дверях стояла мініатюрна брюнетка з фотоапаратом у руках, яка видно злякалась його слів.

Ну все, Марку, ти влип.

Дівчина з острахом проходила по кімнаті й дивилась на Ская постійно.

О, закохалась? Вибачай дитинко, у тебе цього місяця шансів немає.

– Ти що, мене переслідуєш? – запитав гітарист, а вона аж почервоніла.

А, ну тут все зрозуміло, у неї жодних шансів, ну як мінімум на це життя.

– Та дуже ти мені й потрібен! – з сарказмом відповіла дівчина, яка вже налаштовувала фотоапарат. – Я прийшла, щоб по фотографувати вас!

Ам... Щось я зовсім нічого не розумію.

– Ну то фотографуй! – викрикнув Скай, підійшовши до неї.

– Для початку – переодягніться! А потім вже будемо про щось говорити! – сказала вона й ми пішли переодягатись.

В коридорі Марк і Скай про щось перешіптувалися, та мені якось... Мг... Всеодно.

Переодягнувшись у свої костюми, які були в стилі року, ми зайшли назад до тієї кімнати, де вже чекала нас ця сама дівчина.

Ох, чорт я тільки помітив її бейдж. "Елайза" - так там написано.

– Ну якщо Ви вже перевдягнуті, то прошу на знімальний майданчик! – сказала вона й посміхнулась.

Фотосесія минула професійно, от тільки як я зрозумів та дівчина це тимчасова пасія Ская, вони гиркалися цілу фотосесію. 

Після я пішов до продюсера, все одно треба нові клавіші забрати. Обережно постукавши у двері я зайшов. Він як завжди, сидів у своєму кріслі.

- Натсу, дорогий проходь.

- Я не на довго взагалі-то, тільки клавіші забрати.

- Так, але нам все одно треба поговорити. Це на рахунок Сакури. 

- Я вас слухаю, - Я сів на крісло.

- Сакура - не звичайна дівчина. Її біографія дуже цікава. Знаєш, - він посміхнувся. - Я з самого початку знав, що ти її обереш. Взяв її тільки через те, що вона мені... Вона мені потрібна племінниця.

- Що?! - Охр... Кхм... 

- Так, це правда. Всього я не розповім, бо й сам не знаю. Тримай, - він дав мені в руки теку. - Це вся інформація про неї.

- Дя-я-якую, - протягнув я.

- Ти буйний, вона пофігіст, а разом ви ідеальна пара, підтримуйте такий імідж і надалі.

- Добре, а клавіші?

- Угх, тримай, - наш "татусь" простягнув мені чорну, матову коробку.

- Ого, гарна модель!

- Обирали найкраще, - посміхнувся продюсер.

Я кивнув і пішов. Нетерпілося почати вивчати біографію Саккі.

Коли я вже був вдома помітив, що тут занадто тихо. Пройшовши до вітальні зрозумів причину - спляча Сакіра, яка тихо сопіла згорнувшись клубочком на дивані. На кухні помітив вечерю на столі. Швидко поївши пішов вчити уроки, які задала Паралепіпед.

Чорт, я полускав ці завдання наче горішки. Вони занадто легкі, мабуть потрібно подумати про здачу екзаменів екстерном. Закривши зошит взявся за теку яку дав мені Юрій Олександрович.

" Сакура Утихова. Студентка - 19 років. Вчиться на психологічному факультеті. Батьки: мати - Сяо Тань І, батько - Утихов Ярослав Ілліч, помер у 2013 році після смертоносного ДТП. Сестра - Утихова Тентен Ярославівна, 15 років, Онкохвора."

Ось навіщо Саккі гроші. На лікування сестрі. Далі інформацію можна описати так - бла, бла, бла. Чергові начебто безневинні рядки загнали мене в ступор.

"У 14 років дівчина була зґвалтована. Агресор - Долов Олександр Федорович. Станом на 2018 рік його випустили під заставу."

От, гад! 

"Кіліка років дівчину витягувати з глибокої депресії. Хоча вона і ходила до школи, спілкування з усіма друзями припинила, стала мішенню для булінгу.

З дівчиною працювали найкращі психологи, вона випробувала на собі не один експериментальний метод лікування. "

Тепер я зрозумів чому вона завжди така. Холодна, відчужена і засмучена. Я б ніколи не зміг подумати, що дев'ятнадцятирічна дівчина могла таке пережити.

Її мама з китаю, чи з якоїсь сусідньої до нього країни. Дивно, ніколи б не сказав, що Сакіра з якоїсь іншої країни. Хоча... Якщо придивитися, то можна помітити деяку схожість. Мініатюрна фігура, трохи звужені очі і губи, а також бліде  лице.

Далі там йшла ще купа різних фактів. Деякі, такі як улюблені колір, квітка, ну і так далі я спеціально намагався запам'ятати. 

З кожним новим абзацом ця дівчина ставала мені все ріднішою і ближчою, виявляється у нас є багато схожого.

Просидів я за текою до третьої години, тому дуже втомився. Тільки но моя голова торкнулась подушки я полетів в темряву, до найближчого - сна.