1 Розділ

Pov Сакіра 
Я йшла по вулиці й пила вже майже повністю охоловше капучино. Мій університет знаходиться далеко звідси, але тут моя робота. Я працюю дизайнером, оплата доволі висока, але живу я в комірчині в старому і забутому районі міста. Чому так? Моя сестра хворіє на рак і майже всі гроші йдуть на її лікування. Хімія вже майже не допомагає і її перевели на експериментальний метод.
Я йшла і думала про життя. Про моє нікчемне і безбарвне життя. Іноді я думаю, що Бог забув забрати моє життя із затхлої комірчини і забув про моє існування. Дивно, що я взагалі думаю про Бога, адже я атеїст. Що ж ми маємо? Мене кинула кохана людина, моя сестра тяжко хворіє, я щодня працюю як кінь, але в результаті грошей ледь вистачає на їжу.
- Гей, малишка! - присвиснув хтось ззаду, але я вирішила його ігнорувати. - Ігноруєш? Я ж лиш погратися хотів? - Я й надалі не здавала своїх позицій. - Ну добре, а якщо так? - Він почав мацати мене, ну цього я вже не витримала і щосили дала йому коліном поміж ніг.
Чоловік зігнувся навпіл і застогнав. Потім випростався і почав мене гамселити. Я присіла, тим самим пропускаючи удар і вдарила його в живіт. Він замахнувся на новий удар, але я його заблокувала. Потім новий удар з ноги і він у відключці. Може я забула сказати, що колись займалася спортом і до речі дуже вдало.
Я продовжила свій шлях, аж раптом мені перекрив дорогу якийсь чоловік. Він був високий, не дуже молодий і статурний, але красивий. Темне волосся і борідка, він був схожий на бізнесмена. Спробувала його обійти, але марно.
- Відійдіть, мені пройти потрібно, - вічливо попросила я його.
- Ні, ви мені потрібна.
- Що? Навіщо? І я не давала згоди.
- Бачиш цю дівчинку? - Він простягнув мені фото, щоб я краще роздивилася. Це була моя люба сестричка. - Ти ж не хочеш, щоб вона померла? Так от, ти маєш зіграти роль дівчини одного хлопця. Все це звичайно ж не безкоштовно. Тобі заплатять, добре заплатять. Вистачить і на лікування дівчини, і на себе, можеш навіть батькам надіслати, ти вільна в своїх діях.
- Хто саме буде моїм хлопцем, якщо я погоджусь?
- Хтось із "Bad Dreamers". Чула про таких?
- На жаль... Яка оплата?
- Сто тисяч, то як?
- Я згодна, але з однією умовою.
- Якою?
- Ви мені не підсунете пофігіста.
- Натсу?
- Так.
- Добре, поїхали.
- Зараз?
- Ми не любимо чекати.
- Добре... Я зрозуміла.
Я була розгублена і водночас щаслива, адже мою сестру можна врятувати. Він повів мене до машини і галантно відкрив двадцята.
- А хто саме буде моїм хлопцем?
- Не знаю, кому сподобаєшся.
- Тобто в мене взагалі немає вибору? 
- Ти можеш сказати з ким ти не хочеш бути, з ким хочеш, але обіцяти не буду.
- А Натсу?
- Я не можу нічого обіцяти. Посміхайся більше.
- Про це в умові не сказано.
- Ми за тобою слідкували.
- Що?!
- Ток от я знаю, що ти практично не посміхаєшся після одного випадку.
- Навіщо ви слідкували за мною?
- Ми можна так сказати своєрідні волонтери. Ми зібрали шістьох дівчат з важкими долями і стількох же хлопців, яким потрібно зменшити норов.
- А чому я?
- Ми обрали тебе, тому що вважаємо, що кожна людина має право бути щасливою.
- З чого ви взагалі взяли, що я нещасна?
- Ми слідкували за тобою не менше року, але за цей час ми ні разу не бачили твоєї посмішки, - він говорив так спокійно, що я взагалі дивувалася як йому це вдається? Мабуть вже не одну долю зламав і зараз плює на будь які почуття.
- Значить все таки слідкували.
- Ти сумнівалася? 
- До ваших слів про те, що я не посміхалася - так.
Решту дороги ми не говорили, а коли приїхали до їхнього офісу я аж присвиснула від його розмірів. Ми зайшли туди і піднялися ліфтом. Він сказав:
- До речі, вам місяць доведеться жити разом.
- Ви знущаєтесь?! Покажіть мені письмову копію контракту, щоб я знала, можливо мені з ним спати треба буде!
- За вашим бажанням, а письмового контракту немає.
- То напишіть і роздрукуйте мені копію, хто вас знає, може через тиждень і спати треба буде.
Ми пройшли далі по коридору і зайшли у якусь кімнату. Там вже сиділи шестеро дівчат. Здебільшого це були ті, з ким я спілкуюся і дружу.
- Всі в зборі! - оголосив ще якийсь чоловік.
- Я подзвоню, - зголосився інший.
Він пішов, а я почала розглядати приміщення. Меблі в темних тонах і чорні стіни з срібним відблиском. Через кілька хвилин прийшла "Гаряча шістка" і тоді почалися справжні веселощі.

Всее! 1 розділ з нами))