11 розділ

Кармелія

Чому? Чому це знову відбувається? Серцебиття пришвидшується, коли він говорить мені приємні та милі слова і...Мене неабияк це сильно дратує! Не можу повірити, що так на нього реагую. Це все напевно від випитого мною алкоголю! А якби я якихось дурниць витворила? І тут в моїй голові спалахнуло дещо відверте..Брр, навіть не хочу уявляти! З цими думками я довго не могла заснути. Як заплющу очі бачу його, розплющу - те саме! Але все таки думаю через 20 хвилин я заснула.

Ранок. Чую звук будильника і крики хлопця. 

— Та ради всього святого! Вставай! -  прокричав він перед моїм вухом, а я з переляку прокинулась. 

— Аа? Що? Що ти тут робиш? - з просоня запитала я.

— Те саме хотів і в тебе запитати, - своє зле лице він змінив на посмішку, а сама уявлення не маю, що тут відбувається.

— Стоп! Я в твоїй кімнаті? - здивувалась я і різко піднялася, що аж голова запаморочилася. І я ледь не впала, але відчувши на своїй талії міцні руки хлопця і здивовано глянула в блакитні безодні очі. 

— Тихо-тихо! - промовив він і почав сміятись. — Ти вечором до мене прийшла і ще мене ногою добряче вдарила, - сміється хлопець, а я ніби під чарами дивилась на нього. 

Він такий милий, коли не показує свою негативну енергію, його ніби нічого не турбує і він такий, такий простий? 

— Ау, руда може ти мене вже відпустиш? - помахав рукою він перед моїм лицем і не скидаючи з лиця яскравої усмішки.

— Ой, - все що сказала я і втекла до вбиральні. 

Поглянула у дзеркало і побачила свої румяні щічки та поплескавши по них,  привела себе в порядок. 

— Напевно в мене вже алергія на цього білявого, - поставивши руку на серце, сильно зітхнула. Глянувши на екран мобільного я крикнула: — Чорт, я запізнююсь!

Швидко зібравшишь я пулею вилетіла з квартири, сівши на байк помчала до свого коледжу. Прибувши туди за 10 хвилин до початку, я глянула на розклад в якій аудиторії пара, та тут мій настрій впав. Хоча його і так не було! Геометрія і Наталя Йосипівна. Влетить мені зараз! 

Але на щастя нікого не було. 

— Знову запізнилась? - з насмішливо промовив Женя.

— Ну як бачиш..А вже відмічали кого немає? - все таки запитала я.

— Ще ні, не переймайся ти так! - промовив хлопець і ненароком доторкнувся до моєї руки, але я не звернула на це увагу.

***

Пари закінчились бистріше, ніж я думала. Зустрілась з дівчатами та перекинулись словами ми пішли по своїм справам. Я йшла перездавати пропущені мною заняття і все я вільна. На телефон прийшло повідомлення в групу:

« Сьогодні на 17:00 перегони на байках..Будуть хлопці та дівчата з сусідніх міст...»

Воу, воу мій настрій вже покращився і я з якоюсь радістю пішла на перездачу. 

— Мел! - почула знайомий голос за спиною.

— Женя? Щось трапилось?- запитала я.

— Ти бачила повідомлення? Ти ж сьогодні будеш? - запитав хлопець і сумно поглянув на мене, але я задовільно кивнула. — Ура! 

— Оо, Лізо! - кинулась я до сестри, яка проходила мимо мене ніби кудись дуже сильно поспішає.

— Мел,- на її обличчі з'явилася посмішка. — Я зараз дуже поспішаю, - промовила сестра і взяла до рук телефон.

— Знову, Владик щось витворив?- запитала я.

— Ага, як же без нього, - знову заглянула в телефон. — Щось ти хотіла мені сказати? 

— А так! Сьогодні перегони і здається... - не договорила я, так як мене перебили.

— Вау! Де? Коли і наскільки?- заклала питаннями сестра, а я просто показала їй повідомлення. — Ох, я навіть не помітила це повідомлення. Все тоді до вечора! А то мені дуже потрібно від Вас відлучитися! Бувайте! 

— Бувай! - в один голос з Євгеном промовила я.

— Ну, що ж мені також вже час, - промовив він і легенько обійняв мене. — Бувай! - попрощавшись пішов на вихід.

Я відчула, що знову самотня і мені на душі стало сумно. Що це за переміна настрою? Бісить!

Я пішла прогулялась по магазинах, як завжди нічого цікавого тим більше все дороге. Зайшовши в магазин, я купила собі йогурт і сирок. Класне в мене харчування! Я почула, що дзвонить мій телефон.

— Алло? - відповіла я. 

— Хай руда, - пізнавши цей тонн я закотила очі.

— Білявий? Що ся стало, що ти до мене зателефонував? - промовила я та посміхнулась.

— Ахах акцент звісно смішний! Так ближче до справи, - промовив він, а я нахмурила брови. — Я не можу обговорити це по телефону. Де ти зараз? - запитав білявий, а я назвала адресу. — Ок, зараз приїду. 

Цікаво, що він знову задумав? Типу мені якось байдуже, але те що це не телефонна розмова то трішки напрягає. 

Адріан

Наша компанія - добра і затишна. Очікуючи на хлопців, я дещо наспівував і записував в свій блокнот. Звісно це все добре, але поведінка рудої сьогодні зранку дещо дивна. 

"Грала на гітарі, пісню співала..."

Дописавши цю стрічку, до нас завітав наш улюблений продюсер. 

Якби я міг ображатись то б вилетів з цього гурту вже б давним-давно! Кар'єру співака я як вже говорив пройшов під час прослуховування. І зробив це я сам! Без допомоги батька і його брудних  грошей! Тим паче я вже славетний співак, та і копійку якусь маю. Я не залежний від нього, тому мені і так добре.

Сьогодні я тільки, що й робив писав пісню. Але мені це набридло і я пішов морочити голову стаффу. Особливо дівчатам. Но згадав, що на 14:30 в мене є ще пара з права. 

***

 До цих пір не розумію, що руда забула на кладовищі. Треба буде якось спробувати прослідкувати за нею, а тоді зненацька з'явитися і запитати її, а що вона тут робить. Не довіряю я цій рудій мишці.

— Агрест, повтори будь ласка, що я щойно сказала?! - звернувся до мене викладач, а я зробив вигляд, що згадую. 

— Правовідносини, щось типу того, - посміхнувшись я, а вона стрельнула своїм невдоволеним поглядом.

— Агрест! Я... - хотіла щось сказати, але я її перебив.