10 розділ

Адріан

— Кармелія ? - пробурмутав собі під ніс. 
Хмм , і якими ж вітрами її сюди занесло ?  Якось байдуже ! Поїду краще додому, а то тут не дуже "гарна" атмосфера і тим більше, я хочу спати.

Прибувши додому, я збирався лягти на м'яке ліжко, але згадав свій "чудовий ранок" , який мені влаштувало руде дівчисько. Тому придумав план як помститися ! Після чого сон, як рукою зняло...

Кармелія

Ранок хлопця виявився дуже бадьорим ! Так йому й треба ! Дурень білявий, прожила з ним тиждень, а вже майже не витримую ! Ще  всього навсього залишилось 2 тижня ! Ох, нелегко мені буде !

— Мел...Мел..ауу! - відволікла від моїх думок Марія. — Про що задумалась? - запитала та.

— Та нічого такого..- зніяковіла я.

— Хто? Або що? Таке твоє -"нічого" відволікло тебе? - пильно поглянула на мене дівчина. 
Ох ця жінка напевно бачить мене наскрізь, та знає, що я думаю про хлопця.

— Ну...просто думала...про...майбутнє...- відповіла я, а вона посміхнулась. І телефонний дзвінок відволік її.

— Пошутила, що повірила! - відповіла вона, а я з якоюсь легкістю видихнула та продовжила свою роботу.

Після роботи пішла за конспектами до Стес. Так хоча сьогодні неділя, але уроки ніхто не відміняв ! А робота, то просто так скажу практика, потрібно було дещо домалювати і допомогти Марії.

— Стейсі !  Відчини ! - постукала і подзвонила декілька раз у двері. Через хвилин -10, мені все таки відчинили.

— Боже, Кармеліє ти мене так налякала, - криво посміхнулась вона і почала важко дихати, а я з підозрою глянула на неї.

— Ти захворіла? - все таки вирішила потурбуватися за здоров'я подруги.

— Ніі..Так ! - крикнула Стес.

— Хмм, привіт Ден ! - крикнула я, а вона ще більше стала нервувати.

— Привіт ! Ой ! - відповів він.
— Ммм, солодка парочка, граєтесь? - посміхнулась я.

—Кхм, чому прийшла? - запитала зніяковіло дівчина, а я вмить згадала що мені потрібно.

— Слухай, дай мені конспект, а то взагалі забула за нього, - широко посміхнулася я, почервонілій подрузі.

— Ось тримай! - передала мені Стес свій зошит.

— Дякую, гарного вам дня! - попрощалась, і знову зняла свою маску.

Ох, хоть комусь пощастило ! Я рада за них ! 
А мені цього року лише страждати. Я не люблю коли мене жаліють , бо люди дивляться на мене так, наче я безпомічна і жалюгідна. Це дуже сильно дратує, тому ховаю свої емоції під цією, дурнуватою посмішкою. Поплакати я можу біля сестри, адже її підримка найважливіша на даний час.

Підїхавши до будинку, я припаркувала байк та швидко піднялася на потрібний мені поверх і зайшла в квартиру. Знову ці пусті, сірі стіни, які мені вже набридли, може якусь картину сюди намалювати? Ліза це краще зробить, але в неї свої проблеми, тому все таки прийдеться мені спробувати. Але не зараз!

— Ммм, що б таке намалювати? - подумала я, і потягнулась за пензликом. 
Але натхнення так і не прийшо, тому вирішила заварити зелений чай. Тим більш, коли переписую конспект саме те. І ще невистачає мівіни, яку я просто обожнюю. 
Матуся б на мене накричала, але вже все...
Потрібно до неї навідатись, бо тітка Ліда, ніколи туди не загляне.
Після кладовища, знову лікарня. Незнаю, але здається ранок дуже цікавий, а от день...Він якийсь, такий схожий між собою. Практика, учора, лікарня та інколи кладовище. Здоров'я батька стабільне поки що. Сидячи поруч з ним, я розповідала йому про всі свої пригоди та вчинки, в сподіванні, що він все таки чує, і скоро прокинеться. Ну і як завжди поїхала додому. Нічого цікавого...

Адріан

— Ох, зараз я таке придумаю! Таке зроблю! - промовив я сам до себе, і відстоював конституцію помсти.

Вам напевно цікаво, що я роблю? Спершу до стіни, де відчиняються двері прикладаю - голку, а до ручки прикріплюю кульку - помаранчеву.
Друге. Підготовив пачку муки та одне яйце. 
Оу ми сьогодні будем пекти тортик, але він буде не зовсім солодким. Його начинкою стане Кармелія, колюча і противна злюка. Зовсім не назву її "солодкою".

Ось такий для неї сюрприз підготував я, а тепер потрібно зайнятись своїми справами. Дописати курсову та щось поїсти. Хочеться спати, але  пропустити такого шок точно не можу.

Помста виглядає по дитячому, але чому б ні? Я завжди хотів щось таке спробувати. Захотівши чаю і піци,я пішов готувати. 
Піцу поставив розігрівати, а тепер наступила черга чаю. Але стоп! Де моя улюблена чашка? Перерив всі тумби на кухні, так і не знайшов її. Заглянув в посудомийку, а там сидить моя блакитна чашка.

— Ну я сьогодні з неї нічого не пив, значить це руда. - промовив я, і сполоснув чашку під краном.

Увімкнувши якись фільм, я почав із захопленням його дивитись. Сюжет дуже цікавий та герої впринципі нормальні. Фільм захопив так, що я навіть не помітив, як хтось намається відчини двері. Підстрибую з місця, і біжу до того коридору, зачепляюсь за поріг і падаю прямо на підлогу, прийнявши зручну позу,  ніби так було.

— Баах! - луснула кулька.

— Ааа! Адріан ти взагалі зглузду з'їхав?Що за приколи?- крикнула вона, і на емоціях смикнула нитку після якої на неї посипалась мука і впало одне яйце.

— Ха-ха! 2:1 руда! - вмирав я зі сміху, а на мене глянули злі карі очі.
— Ану, йди сюди! - крикнулась вона вперед, але я не успіваю встати, як вона пригає на спину. — Ха-х попався! - потрясла своєю головою ,і половина муки посипалась на мене.

— П-фу,- мука залетіла в рот, а я почав її випльовувати.

— Приємно? - запитала руда.

— А приємно, коли тобе з каструлею зранку будять? - відповів я, і поглянув на неї.

Ми зустрілись поглядами, я побачив ті самотні карі очі, наповнені печаллю ... І мій погляд зупиняється на її губах. Хоч знаю, що неможна, але так хочеться їх знову поцілувати. І вона також хоче...Я починаю тягнутися, але...Яйце, яйце сповзає з її голови падає на моє обличчя.

— Фу! - промовив я коли доторкнувся до цієї слизької маси та скривився, а дівчина посміхнулася.