6 розділ

Адріан

Прокинувся я в чиїсь теплих та ніжних обіймах і згадав, що зі мною ділить ліжко руда злюка. Поглянувши на неї дівчина ще добряче сопіла. Яка вона мила коли спить, - промайнуло в моїй голові. 
Я легенько поправив її руде пасмо волосся, та заклав його за вухо. Вирішив її сфотографувати, щоб залишити на пам'ять, коли вона була такою милою. Запостив в сторіс інстаграм та в твітер. Тоді легенько відштовхнув її,  а сам пішов по своїм справам. Спершу приготував нам кави (з цією людиною з'явилась така звичка), а потім я швидко прийняв душ і наша спляча злюка прокинулась. Вона заправляла ліжко, але коли помітила мене та закотила свої очі.

— Що вже не так? - запитав я.

— І тобі доброго ранку! Що вже таке? Чому з самого ранку кричш? - промовила вона і склала руки.

— Мені просто не подобається те, що ти робиш, і як на мене реагуєш, - відповів я та почухав затилок.

— Слухай, те що ти влаштовуєш скандал після того, як я гляну на тебе і закочу очі це низько, як на мене, - підійшла до мене і тикнула в мене своїм тоненьким пальцем. — І ще! Просто дивлюсь який ти...Навіть не розумію, чому в тебе дівчата закохуються.

— Ти, ще питаєш? - підійшов я до неї і прижав до стіни. — Ось тепер зрозумієш! - різко її поцілував.

— Ммм.., - і тут неочікувано, заболіло поміж моїх ніг, та ще впридачу ляпас. — Не торкайся мене!

— Вот зміюка! - я зігнувся навпіл, тримаючи за свого музиканта.

— Козел! - гукнула вона з ванної.

Я знав на що йду, і кого вибираю. Но зате живу не скучно, кожен день якась пригода і велика проблема. Такими темпами мій музикант недоживе до кінця місяця.

Я підвіз свою дівчину до університету, ми вже не цілувались, а просто розминулись, як чужі люди. Ну що ж нехочу гаяти час на неї, поїду швидко до свого університету. Чорт було багато красивих дівчат, чому я вибрав її? Сам незнаю, щось мене притягнуло до неї.

Приїхав я до університету і помітив Натсу. Хотів до нього підійти, але помітив, що він був зайнятий з ним була кураторша і щось з ним бурно обговорювала. На цю картину можна спостерігати вічно!

— Агрест! - вот дідько потрібно втікати, але вже занадто пізно!

— Так, я тут! - обернувся до самої страшної мені людини -  Викладачка економіки.

— Я бачу! Ти виконав завдання, яке тобі скинули? - запитала вона.

— Ну звісно виконав! - руда допомогла, вчора хоч щось зробив, дякую їй за це.

— Молодець! - коли вона це сказала, я аж голову догори підняв, яка гордість мене наповнювала. — До речі староста вам скине дипломну! Ти повинен її виконати!- промовила вона.

— Та йо-ма-йо!!- блін реально вже бісить з цими завданнями.

— Да-да, - посміхнулась вона і пішла по своїм справам.

Ви скажете: "Камон викладач вимагає знати її предмет!" 
Но не в моєму випадку! ЛЮДКА на мені злість зганяє через її сина, а він ботан, що ми його споїли і т.п. Це звісно жостко, але я не винен! Він сам попросив взяти його у клуб. А тепер ось я страждаю. Якби знав, що таке буде то нікуди його не брав би!

Я пішов на першу пару. Вона почалась дуже нудно і закінчилась так же. 
Після пари до мене подзвонила Марія і сказала, що мій новий лук готовий. Ура на днюху Ская буду в новому образі.

Кармелія

Фух нарешті закінчилась пара і можу спокійно йти до своєї групи. Я підійшла до Стейсі, Дениса та Жені.

— Ого, Кармело! Ти тепер популярна і скандальна дівчина в нашому університеті! - промовила Стейсі, а я посміхнулась.

— Ну звісно! Та і їм яка різниця? Білявий всеодно мій! Нікуди від мене не дінеться! - ага, якби ж то, скоріше б його позбутися.

— Говориш так, ніби ти справді закохалась, - промовив Женя і посміхнувся, а я дала йому легенького підзатильника.

— Привітик!- до нас підійшла Ліза

— Привіт, моє сонечко! Ну як ти там? - запитала я у сестри.

— Та нічого! Потім розповім! До речі ти знала, що дівчина клавішника навчається в нашому універі? - поділилась інформацією Ліза.

—  Ні. А на якому факультеті?- дуже цікаво з нею буде познайомитись.

—  Психологічний. Привіт дівчата!- і тут з'явилась вона. Ні вона не привид, але я перелякалась. — Я Сакіра!

— Привіт, Сакіро!  - привіталась сестра. — Я Ліза, а це моя сестра - Кармелія.

— Можна просто Мел.

— Угу. Я до речі легко вас знайшла! Весь університет про вас гудить. - промовила дівчина і поглянула на нас.

— Вай, нічого собі! Стільки уваги нам приділяють!! - промовила я і посміхнулась.

— Гаразд дівчата! Я на пару! Потім зустрінемось в кав'ярні біля університету, - промовила Ліза і побігла до своєї аудиторії.

— Я також піду. Бувай! - промовила Сакіра.

— До зустрічі!

Дітько! Презентація! Де ту Марію носить? Вона ж обіцяла сукню підкинути. Я вийшла на вулицю і побачила, як під'їхала знайома мені автівка. З неї виходить білявий з моєю сукнею.

— Привіт, привіт! - промовив він та поправив свого чуба.

— Привіт, а чому ти тут? - запитала я і глянула на те, що він тримав в руках.

— Та ось благодійними справами займаюсь. Повинен дівчині якісь відати, - відповів він і посміхнувся глянувши на мене.

— Ясно! Давай я їй передам!- хотіла забрати в нього вішалку, но він відштовхнув мене.

— Неа! А чому я тобі маю відати цю річ? Я почекаю ту дівчину, - це він вирішив так помститися мені? — Потрібно подякувати їй.

— Вона в туалеті! Я їй передам, давай сюди! - хотіла знову забрати, але він заховав її за свою спину.

— Мені без різниці, почекаю, - ох він догрався.

Підійшла до нього і обійняла. Він напевно здивувався дуже, але це все заради сукні, бо часу взагалі не було. Ох я відчула його руку на своїй талії.

Попався!  Я швидко вирвала з його руки вішалку з сукнею і побігла до аудиторії. По дорозі показала середній палець і все я щаслива!! Ви би бачили його здивоване лице, але потім він зрозумів і теж посміхнувся.

Адріан

Я поїхав до своєї любої сестри. Коли під'їхав до магазину то побачив, що він змінився в кращу сторону. Ну як сказати - це ательє і магазин одне в одному. Тут відомий бренд "М•А"- Марія Агрест, а я лице цього бренду і весь наш рок-гурт. Я увійшов в середину і мене зустріла моя люба сестричка.