Фатма боїться,що
Мелек постукала і зайшла в покої Ягмур. Вона лежала в шовковій нічній сорочці і дивилася у вікно.
- Ягмур,чого ти досі не одягнена? Вставай, сьогодні підеш до султана. Повинна тебе гарно підготувати.
- Я не піду. – тихо промовила Ягмур.
- Що таке? – Мелек підійшла до неї і сіла на ліжко. Очі Ягмур були повні сліз.
- Я більше не хочу до нього іти – дівчина навіть не глянула на калфу.
- Що ти таке кажеш,ти здуріла? Мені і тобі голову знесуть за таке.
- Він мене не кохає. Нема кохання – немає нічого. Нехай до нього ведуть Софію Хатун.
- Боже,любов зробила тебе зовсім сліпою – Ягмур, ти в гаремі. Прокинься нарешті – ти наложниця,а не єдина дружина падишаха. Невже ти це забула?
В покоях буяла тиша.
- Іди, Мелек. Я нікуди не піду. Мене нема. Я зникла. Я хочу народити дитину і поїхати з нею геть з цього палацу.
Мелек розсміялася:
- Сонечко,вагітність зовсім тебе затуманила. Вставай і збирайся.
- Ні. Я не піду. Я спатиму. Прошу тебе,іди, Мелек. – Ягмур лягла обличчям в подушку і вдала що спить.
Раптом у покої зайшла башкалфа:
- Мелек,ти здуріла? Ідіть в хамам і збирайтесь – володар чекає!
- Я не піду нікуди… - плакала Ягмур.
- Це що таке? – розізлилася Еміне. Мелек вступилася:
- Вона вагітна. Плаче весь день… настрій скаче.
- То і що тепер? Що накажеш говорити султану? Збирайтеся.
- Ні, хай що буде – не піду. – повторила Ягмур , не встаючи з ліжка.
Еміне зі злістю вилетіла з покоїв і наштовхнулася на Міхрішах Султан – люту як пантеру теж.
- Еміне,що не так у тебе? – гаркнула вона.
- Треба йти на хелвет,а в Ягмур істерика… вона вагітна і..
- Не хоче – добре. Збирайте іншу дівчину. З Ягмур я потім розберусь.
- А що сказати султану?
- Те і сказати. І геть з очей. – Міхрішах побігла далі в свої покої.
*
Всі думки султана зводилися до одного – де Юсуф Паша? Як крізь землю провалився. Його шукають по всій країні і ніхто нічого не чув. Думки його перервав стукіт в двері – башкалфа Еміне:
- Володарю. – вона вклонилася. Худа,біловолоса, з гострими рисами обличчя. Налякана.
- Що таке,що трапилось? Де Ягмур?
- Вона не хоче йти,султане. Хоче спати.
Султан занімів. Еміне продовжила:
- Міхрішах наказала підготувати вам іншу дівчину,вона чекає за дверима. Впустити?
Ахмет мовчав,та з рештою все таки кивнув головою. В покої зайшла Айсун Хатун. З кучерямим закладеним волоссям, у сукні кольору припиленої троянди, з вишитим рожевими нитками виноградним листям, з рукавами з рожевої органзи. Він бачив уже її раніше в гаремі.
- Повелителю. – вона вклонилася і опустила очі.
- Як тебе звати? – він підняв її за підборіддя .
- Айсун Хатун
- Хто дав тобі таке прекрасне ім’я?
- Мелек-калфа,султане.
- Вона не помилилася з ім’ям – Ахмет нахилився і поцілував дівчину.
17
На ранок гарем гудів – Айсун Хатун всі розпитували, але вона лише щасливо збиралася – Мелек її переселялася до Софії,в кімнату фавориток.
- Ось тепер володар забуде Ягмур Хатун.
- Почекай – одна ніч нічого не означає.
- Але нарешті він когось прийняв,значить і в нас є шанс.
Та Мелек розігнала дівчат на урок до Огюза аги і повела Айсун в її нове місце проживання в гаремі. Вони зупинились перед кімнатою. Айсун заговорила:
- Мелек,я дуже хочу піти туди ще раз.
- Все в твоїх руках. – посміхнулася Мелек.
- Ти мені допоможеш? – благально глянула дівчина.
- Як будеш гарно себе поводити. А зараз рухайся і йди на уроки,як обживешся.
Вони зайшли в кімнату і Мелек проголосила Софії:
- Вітаю тебе,Софія Хатун,тепер в тебе нова сусідка. Айсун , займай ліжко.
- Що це ще?
Софія вибігла вслід за Мелек з кімнати:
- Калфо,що це означає? Чому її сюди?
- Башкалфа наказала так. Вона провела ніч з султаном .
- Я не вірю…
- То повір. Не подобається щось? – Мелек схрестила руки на грудях.
- Я теж провела ніч з султаном. Чому ти до мене так ставишся? – запитала Софія. Мелек нахилилась і прошепотіла:
- Бо якщо ти хочеш топтати гордість людині,то хтось захоче розтоптати і тобі. Не наближайся до Ягмур Хатун. Вона вагітна – якщо з дитиною щось станеться,я знаю з кого спитати. Все зрозуміла? Хочеш показати себе краще всіх? Покажи ділом , покажи ставленням інших до тебе. А не словами.
Софія посміхнулась:
- А ти знаєш Мелек. Колись я стану султаною. Хто ж при мені буде башкалфою, а хто поїде в старий палац? Я все мотаю на ус.
Мелек посміхнулася:
- Мотай. Але мотай іще одне – гаремом керує твоя пані Міхрішах Султан. Вона це вирішуватиме без твоїх порад. Кого захоче піднесе,кого захоче опустить. Вона і тебе і мене - як підняла,так і спустить на дно. Можливо і морське. Тож не забувайся. З вашого дозволу,султано. – калфа глузливо вклонилася і пішла в гарем.
Бо гарем гудів і ще з однієї причини. Кадер Султан їде в Едірне. Кажуть,відпочити на літо. Але зрозуміло , що султан знову її відсилає. Калфа зайшла в гарем і частина дівчат прибирали постелі:
- А що буде з її чоловіком?
- Лишиться певно тут. Вони ж не живуть разом.
- А чому їй їхати в той палац?
- А як Фатма Султан?
Ага баритоном сповістив:
- Увага! Її Величність Кадер Султан.
Дівчата вистроїлися в ряд і опустили голови. Кадер ішла бліда як смерть і опухла від сліз. Її волосся було в повному безладді. На ній була червона сукня з фатиновими трояндами, на західний манір, і темно-кривавий плащ,на вулиці дощило. Мелек знала – вона повернеться з новими силами. Не можна вірити,що Кадер програла. Та коли Кадер дійшла до калфи,вона зупинилася. Ззаду неї швидким кроком ішов Алі Паша. Від підійшов до Кадер,взяв її за руку і вони пішли далі удвох. Мелек бачила,як Кадер скривилась. Вона глянула крадькома на Пашу – той ледве не плакав. Мелек відвела погляд на підлогу.