Змова та шовкові простирадла

Прогулянка в саду

Великий візир Аяз Паша повільно проходив повз Пашів ради Дивану,вдивляючись кожному з них в очі. Чи всі вони насправді надійні? Засідання підходило до кінця. Виступав скарбничий , розраховували податки і видатки,а також скільки коштів знадобиться на майбутній похід. До Візира дійшли чутки,що були начебто безпідставно підняті податки в Бурсі – він підозрював у цьому Юсуфа Пашу, та поки мовчав. Юсуф був молодий і хижий, він хотів грошей і влади і потрапив у Диван тільки завдяки своєму покійному батьку,той був розумний і поважний Паша,обіймав таку ж посаду.

Потрібно розвідати що відбувається в Бурсі. А потім подати всю інформацію султану – зробити доповідь і разом вирішувати,яке буде покарання. Помітив він і неприязнь Юсуфа до Алі Паші. Хоча того всі завжди любили і поважали. Хм,це теж дивно. Алі мовчазний,та варто за ним постежити – перед походом він потрібен максимально боєздатним.  Після засідання візир підізвав хлопця до себе. Той виглядав дуже задуманим

  • Алі Паша,як іде підготовка до походу?
  • Сьогодні поїду до корпусу яничар. До Хасана аги. Зараз я потрібен там.
  • Добре. – той поплескав Пашу по плечі.  – Що тебе тоді так турбує тебе,Паша? – той подивився на Алі пильно і намагався почитати погляд його горіхових очей.
  • Нічого , великий візире. Думаю про похід. З вашого дозволу,піду.

*

Мелек калфа ішла з Еміне башкалфою коридорами палацу і напружено думала. Едірне. Софія , Міхрішах і султан їдуть в Едірне. А Ягмур залишиться тут. Що ж.

  • То кажеш,та Айсун Хатун вибухнула люттю?- замислилася Еміне.
  • Так, вона була дуже не в настрої. – відказала Еміне.
  • А що таке сталося з Ягмур Хатун? В цьому замішана… Кадер?
  • Так…- Мелек стишила тон.

Раптом з-за рогу виринув як сорт із табакерки Алі Паша. Він ніби пройшов повз них , не помічаючи жінок,які опустили голову. Еміне перевела погляд на Мелек і побачила її великі очі,які сумно провели поглядом Пашу. Те , що вона побачила в її очах,розлютило башкалфу. Вона смикнула Мелек за рукав:

  • Мелек калфа. Опануй себе. Чого витріщаєшся?

Мелек густо почервоніла, а тоді раптово зблідла:

  • Та ж пашу… Султана наказала переселити в інші покої. Окремо тепер житимуть.
  • Що ти таке кажеш? Це ж таке неподобство!
  • Але я сама бачила як заносили його речі. І він просив мене,щоб дівчата там прибрали.
  • Погані справи…Добре,іди в гарем,Мелек. І не смій витріщатись! А як би погляд на тебе перевів? Сором би був який.
  • Перепрошую,але я…
  • Не патякай , Мелек! – Еміне смикнула Мелек за зв’язку ключів  - пам’ятай – іти і твоя посада завжди висітимеш на волосині. Яку дуже легко висмикнути і забути про це.  А тепер в гарем – перевір як там Ягмур .

Мелек вклонилася і вийшла. Ішовши в гарем , вона задумалася. Чому вона так часто почала думати про цього Пашу? Невже нічого важливіше не відбувається? Дорогою вона ледь не зіштовхнулася з Кадер Султан – та неслася як божевільна і супроводжували її запах сливи і фрезії. Вся в червоному , як язичок полум’я. Вона зупинилася побіля калфи і на її обличчі заграла посмішка. Султана виглядала божевільною – її волосся було розтріпане ,очі палали ненавистю.

  • Мелек,Мелек. Кому ти розповідала про те,що сталося з сережкою?
  • Нікому,султано.
  • Але султан помітив. – вона сказала це гірко і впевнено.
  • Але султан помітив. Тому що це його фаворитка. – калфа додала певного перцю у слово фаворитка,і Кадер аж смикнулася. Вона провела нігтем по обличчю Мелек:
  • Ти гарна. Ти дійсно гарна, Мелек. Ти б і сама могла стати фавориткою. Хочеш?
  • Це велика удача ,султано. Але моя доля вже в іншому – я служу султану і гарему.
  • А чого ти хочеш? Не можу тебе збагнути, калфо. Надто ти вже ненадійна в моїх очах. Ніби щось приховуєш. Глянь в мої очі.

Мелек підняла погляд. Він був холодний,ніби в ньому плавали крижини. Погляд як в чоловіка Кадер. Такий же напускно-байдужий. А що ж вони під ним ховають? Кадер провела нігтем по шиї Мелек і спустилася нижче. Вона намітила тоненьку червону ниточку – на ній,схоже щось висіло.

  • Що це в тебе там?

Мелек відсапнулася і зробила крок назад:

  • Оберіг,султано. Вибачте,мені час іти в гарем. Там безліч справ. З вашого дозволу, - дівчина вклонилася і зникла з очей Кадер.
  • Тобі кінець,дівчинко . – султана посміхалася їй у слід.

*

Ягмур не могла знайти собі місця. Володар з султаною поїхали в Едірне. На кілька днів. Проте без нього було сумно і тривожно. Вона сумувала за ним і не знала,що з цим модна зробити. Те серце ніби наливалося тугою, хотілося її вилити гіркими слізьми. А що ж буде,коли той поїде у похід? Уже початок літа, осінь дуже скоро. Що ж тоді буде, без султана. З Кадер поруч. Та наче зникла – сидить окремо від усіх. Навіть чоловіка від себе відселила. Та султан їй видно нічого доброго не сказав,раз такі зміни.

Дівчата в гаремі були безтурботними і веселими. Відчувалася відсутність Міхрішах. Та і калфів не видно. Вони реготали з чогось і не могли набалакатися,зовсім облишивши прибирання. Вони обступили Ягмур:

  • Яка в тебе сукня,Ягмур Хатун!  Я теж таку хотіла би! – це була шовкова темно-зелена сукня, проста,проте вишукана, а до неї золоті сережки із зеленою емаллю. Одна Айсун була байдужа – досі на щось ображена.
  • Дівчата,чому стовбичите? Що трапилося? – звідки не візьмись прийшла Мелек калфа і насмішкуватим тоном заходилася розганяти дівчат по місцям. Ягмур посміхнулася – вона полюбила її за останній час. Та замкнута і її душа – темний ліс. Проте вона добра, і не така сувора,як Еміне. Вона підійшла до калфи і шепнула їй:
  • Мелек,відпусти мене в сад. Я так хочу подихати подвір’ям. Можна ми на трохи з тобою вийдемо?

Мелек задумалася,а тоді посміхнулася:

  • Як накажете,фаворитко. Але швидко. І потрібно тобі взяти з собою хустину. Поквапся.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше