Щоб поплакати у темряві
Султанзаде не зводив очей з Мелек, яка швидко йшла в гарем. Дівчина поспішала і була зосереджена.
- Що тебе турбує,Мелек? – Метін взяв дівчину за лікоть і зупинив. Вона заблимала великими очима і відвела погляд:
- Все добре. Багато роботи . – що вона іще може йому сказати?
- Тебе хтось ображає? Тільки скажи мені – я звелю цю людину скарати на горло.
Калфа мовчала. Метін заправив прядку волосся їй за вухо. Вона знову випала і він повторив те саме. Погладив дівчину по голові :
- Мелек, я не всемогутній, але твої біди я можу всі поглинути. Я брат султана. Моя мама його єдина тітка. Ти просто довірся мені. Довірся! – він поклав їй руку на талію. – Ти тендітна така. Як султана, Мелек.
В іншому кінці коридору показалася Кадер Султан. Побачивши цю картину, вона заусміхалася – посмішка яструба, перед тим як схопити здобич.
- Вітаю,брате. Калфо, що ти тут робиш?
- Ідемо в гарем,султано. – схилила голову Мелек.
Султана розсміялася.
- Метіне, добряче вимий руки після цієї рабині. Хто зна що може бути – це ще та нишпорка. І як ти тільки стала калфою?
- Сестро, ти краще іди до свого чоловіка в покої. Приділи йому час. А Мелек вправна в роботі і вірою служить моїй матері. І гарему володаря – тож май повагу. – спокійно сказав Метін.
Кадер нахилилася до нього:
- Я просто не хочу, щоб султанзаде плутався з служницею. Таким не місце на шовкових простирадлах цього палацу. А щодо мого чоловіка – я в тебе не питала поради.
Султана розсміялася , приховуючи лють, і пішла далі. Сьогодні вона перед засіданням Дивану зустрітися з Юсуфом – той має знати її волю. Він у будь-що має лишитися намісником. Іншого виходу немає. Паша чекав її на задньому дворику, в саду. Склав руки як грач крила.
- Вітаю,Кадер. – він посміхнувся і поцілував їй руку.
- Вітаю,Паша. Як твої справи?
- Як ти і наказала,посилюю свій вплив серед інших. Висловив бажання бути намісником,але візир і султан не дали мені відповіді. Візир наказ готуватися до походу,а далі буде видно.
- Добре,якщо вони не захочуть,щоб був ти намісником – то хто тоді?
Юсуф спохмурнів і з-під лоба глянув на султану:
- Візир дуже прихильний до Алі Паші,твого чоловіка.
Кадер наче проковтнула якусь фразу,проте промовила наступне:
- Я з ним розлучуся.
- Султано,в такому випадку – я пропоную тобі свою душу і тіло. – посміхнувся Юсуф.
*
Башкалфа метушилася по гарему по обіді. Дівчата прибирали і вони з Мелек оглядали кожну з них у перешіптувалися. Мелек була спохмурнівши , Еміне просто серйозна. Врешті вона гукнула одну з дівчат:
- Богдана Хатун,підійди сюди. – землячка калфи посміхнулася. Вона вже підучила турецьку і звиклася з гаремом – почувалася впевнено.
- Сьогодні ввечері ти ідеш до нашого володаря на хелвет. Іди в хамам, потім ми тебе з агою будемо готувати. – сказала їй калфа. Богдана дуже здивувалася. Вона мріяла про цей день , але розуміла, що шансів у неї мало. Проте її таки помітили . Вона сумлінно працювала і училася. Мала гарну фігуру і з вогняним відтінком волоссям. Богдана була на сьомому небі. І сказала до калфи:
- Мелек, я хочу стати мусульманкою. Я піду до володаря зовсім іншою. – Мелек перезирнулася з Еміне. Та кивнула і покликала Огюза агу.
- Яке ви мені дасте ім’я? – запитала хатун.
- Назвемо тебе Айсун – подібна місяцю. – промовила Мелек, дивлячись на біле кругле обличчя і сірі очі.
10
Фатма Султан ходила туди сюди своїми покоями. Це зовсім не ті покої,які були в неї до того,як вона поїхала в санджак разом з Муратом. Ті були просторі, з терасою. На кілька кімнат. Та зараз їй виділили доволі скромні покої. Та і в тім,вона проводила в них майже увесь час. Нікуди не хотіла виходити і нічого її не цікавило. Вона носила тільки чорний колір,лише на свята дозволяла собі одягнути щось сіре,щоб не бути вороною серед усіх.
До неї майже ніхто не приходив. Кадер займалася своїми справами. Міхрішах вважала Фатму не гідною своєї уваги. Вона вважала ,що Фатма не змогла дати дітям гідне виховання – ні Кадер,ні Мурату. І тепер,коли помер брат Міхрішах,вона не вважала за потрібне приділяти їй час. Тому весь час Фатма сиділа сама і молилася, іноді записувала якісь свої спогади про своє життя. Вона була нещадніше в цьому палаці,ніж в Едірне. Там у неї не було спогадів про минулий спокій і велич. А тут вона дуже яскраво відчувала згасання свого життя і це її точило як черв’як з середини.
Тому коли постукали у двері,зайшов ага і сказав :
- До вас прийшов Алі Паша. Нехай заходить?
- Так,звичайно. – Фатма здивувалася – що йому потрібно,ще і прийшов без Кадер.
Паша був як завжди стриманий і ввічливий. Поцілував руку . На цьому був темно-зелений каптан,що дуже йому личив. Алі був гарним чоловіком,шкода що Кадер швидко охолола до нього.
- Радий вітати вас,султано. Пробачте,що так пізно прийшов – щойно прибув у палац. Маю безліч справ перед майбутнім походом. Відразу до вас зайшов.
- Сідай,Паша. Що привело тебе до мене? Що трапилося?
Алі дивився на цю ще не стару жінку,але вже з міцною сивиною. На її вицвівши від сліз очі. Втомлений погляд з-під густих вій. Як зів’яла троянда – така була Фатма Султан.
- Мене привела сюди Кадер. Султано,я поважаю ваше горе. Ви втратили для матері найцінніше – своє продовження. Кадер втратила брата. Та те,що робить вона зараз – я це не поважаю. Я більше не стану з нею про це говорити – та поговоріть ви.
- Що ти маєш на увазі? – Фатма зосереджено глянула на Алі.
- Кадер поводить себе дивно- втручається в спальні справи султана,вчора дозволила собі вирвати сережку в фаворитки султана Ягмур Хатун. І не тільки це – вона жорстоко ставиться до рабинь та наложниць. Ми змінили вже кілька служниць – вони не витримують. Вона за найменшої підозри у невірності наказує покарати їх різками. І я знаю чого вона боїться,султано. Кадер вступила у змову з Пашею Дивану Юсуфом. Не знаю всіх подробиць – проте вони часом переговорюються, ховаються ніби змовники. ..
- Даруй Паша,це твоя дружина – але вона донька султана,вона молода дівчина,тому може і дозволити собі розмову з іншим Пашею…
- Ні. Це не просто розмова. Султано, я був і в Бурсі,і в Манісі. І в Діярбакирі. І в Коньї. І в Амасьї. Я догадуюсь , про що йдеться – але Кадер не розуміє очевидного. Мурат помер.