Мелек влетіла в кімнату в жахливому вигляді – вся розпатлана і бліда. Шапочка калфи була загублена і її густе волосся розтріпалося , поки вона бігла. На ліжку лежала Софія Хатун, ледве притомна, а біля неї чаклувала лікарка. Богдана витирала її змоченою у холодній воді тканиною. Еміне лютувала . Вона схопила Мелек калфу за горло:
Лікарка встала і вийшла,кивнувши . Вона кинула співчутливий погляд на бідолашну.
Дівчата залишили калфу саму, і вона підставивши стілець ближче,сіла біля Софії Хатун. Та спала,знесилена . Завтра треба буде її як слід нагодувати. І води якнайбільше. Вона всю ніч поїла Софію водою , а на ранок пішла на кухню і принесла хатун м’яса і супу. Та впиралася,не хотіла їсти. Мелек це дратувало :
Софія не могла перечити,хоч і їсти їй не хотілося. Мелек її тричі запихала супом і хлібом,приносила воду і відвари. А щойно звечоріло,впала і заснула без сили,після попередньої безсонної ночі. Мелек того дня мало показувалася в гаремі. Готувала покої для Ягмур і знай бігала до хворої. Хоч би одужала,бо і справді,що ж тоді сказати Міхрішах? Звісно,викрутитись можна буде,але все таки, все одно вийти зовсім сухими з води не вийде,через те що в будь якому випадку,по правилам варто було би відразу доповісти Міхрішах і відправити дівчину додому з позором.
Але її шкода. Вона дурненька і юна. Та не наївна – вона шукає своє місце під сонцем. Зараз їй доведеться працювати на кухні – і Мелек її змусить щоранку малювати шрам. І поселить її до Ягмур Хатун – вони одна одну не займатимуть. Якщо будуть питання,навіщо поселили служницю до улюблениці – Мелек скаже,що та квола і лікарка порадила її поки відселити,щоб та окріпла після важкої дороги.
А шрам для того,щоб у разі , якщо Міхрішах запитає , чому подарунок не став таки наложницею – скажуть їй що в дорозі на кораблі упала і тепер має шрам на лиці. А там султана забуде про Софію. Головне,щоб та вижила.
Ягмур така щаслива – цвіте і пахне. Дасть Бог,вона зможе народити султану шехзаде чи султану – продовжить його рід. Вона красива і здорова . Головне щоб усе вдалося і не влізла Кадер – та точно все попсує.
Володар її велів відселити. І напевно розуміє,що краще її відділити від Кадер. Він їй недовіряє – та не дарма,потрібно було цій змії відрубати голову. Тепер вона казна що плете за спиною у падишаха. І навіть нема кому це розповісти – Паша велів мовчати. І точно скарає на горло.
Через кілька днів Софія уже пішла працювати на кухню. Спочатку всього на кілька годин, та чим далі – тим довше. Інших наложниць вона бачила лише на уроках турецької. Жила вона з улюбленою хатун султана Ахмета – Ягмур. В тої не було золота і шовків, та і умови дуже мало чим відрізнялися від інших наложниць. Але ж вона і не султана. Ввечері Ягмур майже завжди ішла до володаря і Софія могла побути одна, поговорити сама з собою. Ніхто не бачив її без шраму. Софія молилася, і просила і Бога зробити так, аби вона отримала кращу долю. На кухні вона мила в основному посуд і чистила овочі, розбирала курей і чистила рибу. Кухар її жалів, що та маленька і худенька і не давав носити тяжкого, проте робота була не з легких.
З однією з султан, з сестрою султана, Кадер , Софія познайомилася. Та приходила часом спитатися за Ягмур. Стежить наче за нею. Все питає де та хатун, що робить. Куди пішла і в якому настрої. Що на ній було одягнуто. Кадер єдина, хто зневажливо ставиться до Софії.В неї був холодний важкий погляд. Решта прийняли її добре.
*
Султан Ахмет перебирав карти санджаків, папери,чекаючи свого гостя. Йому багато треба обговорити з ним. У вікно стукає сонечко – погода і справді просто чудова. Надворі середина квітня. Не хочеться сидіти в темному палаці. Але є купа паперової роботи. Великий візир Аяз Паша поїхав у Конью – місцеві скаржаться на санджак бея, що той надто жорстоко до них ставить. Султан відправи візира розібратися у тому, що сталось.
Ага-охоронець зайшов у покої і опустив голову :
- Султане, прийшов Алі Паша.
- Клич до мене.
Ахмету Алі здався стурбованим і сонним. Хоч той і посміхався, він відчув що всередині в Паші буяє буря :
Ахмет з Аязом обрали в зяті султана цього чоловіка, щоб він наставив Кадер на правильний шлях. Щоб та побачила інше життя. Проте наскільки це вдалося, сказати зараз дуже важко. Бо невідомо що було б з Кадер, будь на місці Алі Паші інший.