До вечора,султано
Наступного ранку Ягмур забрала Мелек-калфа. Її здивувало,що дівчина почувалося більш впевнено та спокійно . Проте вона зраділа :
- Ну, розповідай ,хатун. Як все пройшло?
- Добре,калфо. Ми поїли,султан показав мені свої малюнки різних фортець і кораблів – а потім розмовляли на терасі. І заснули . Я трохи замерзла , але нічого. Там просто було дуже свіжо вночі.
- І це такий хелвет? Це все? – посміхнулася Мелек.
- Так.- Ягмур почервоніла. – І він.. не такий як я уявляла. Він добрий і спокійний. Прошу тебе,Мелек калфа,не кажи нікому. Я не хочу щоб мене попитувалися.
- Та годі тобі ,хатун. Я не люблю коли ви пліткуєте і сама не пліткую. Та і з ким? Проте ти не думай – дівчата тебе відразу обступлять.
Раптом Мелек дещо розуміла – Ягмур з гарему Мурата. Вона бачила в султанові братовбивцю. Тим більше скільки жила з Кадер Султан,а та його ненавидить . Ось і відповідь,чому і без того сором’язлива Ягмур так боялася і не хотіла йти на хелвет. Та і султан повівся з нею і справді дуже правильно – не владно, а плавно.
- Ягмур,значить ти дійсно йому сподобалася. Цінуй це – і не пам’ятай. Султан – центральна людина в цій династії,в цьому палаці і в цій країні.
Ягмур мовчки проковтнула натяк калфи :
- Мелек,можна мені залишити цю сукню на наступний раз? Вона така гарна!
Мелек розсміялася :
- Ну якщо і справді тобі всміхнеться удача і ти далі будеш ходити до володаря,я тобі і кращу сукню знайду. Думаю,так і буде. Будь впевненіше Ягмур , та лишнього не патякай. Попереду в тебе довгий шлях,затям це . Та в кінці шляху в тебе буде все, чого ти забажаєш.
Ягмур прийшла в гарем,та там її вже чекала Кадер,що відразу потягнула дівчину в свої з Алі Пашею покої : нібито щось треба допомогти. Розпитувати її буде,кинув Огюз ага до Мелек. Та ствердно кивнула.
- До речі,Мелек калфа. Тебе шукав султанзаде. – ага перелякано глянув на Мелек. Він чомусь побоювався намірів Метіна,та перечити йому звісно ж не смів. Калфа пішла в покої султанзаде і думала , що ж йому від неї може бути потрібно? Чи може це стосується Міхрішах Султан? Чи це стосується Ягмур хатун. Може бути безліч причин.
Мелек постукала в важкі різьблені двері покоїв Метіна і ага дозволив їй зайти,зачинивши за нею двері. Вона зайшла в покої і вклонилася султанзаде:
- Вітаю. Ага сказав,що ви мене кликали.
- Так,Мелек. Хотів порадитися з тобою. – Метін посміхався. Його рідка темна борода не надто йому личила,але посмішка була доволі приязна і через то його риси обличчя ніби ставали значно краще. Метін поклав перед нею два сувої з тканиною – тканина була гідна самої султани,прекрасні шовки . Один темно-синій , інший кремовий. Різні узори,але дуже достойні тканини. Мелек розумілася в цьому,оскільки як калфа купувала тканини на гарем саме для прислуги та наложниць.
- Дуже гарні,султанзаде. Що від мене потрібно?
- Потрібно щоб ти обрала одну,бо я не можу . Хочу своїй матусі зробити подарунок.
- Султані личать більше світлі кольори. В неї і волосся світле. Та і дивитиметься більш благородно на ній такий теплий кремовий колір. Але я не можу обрати за вас – лише сказати свою думку.
- Ти чарівна,Мелек. А саме як для себе,щоб ти обрала,якби була Султаною?
- Я ніколи не стану Султаною – мені навіть про таке і думати гріх. – вона глянула в його темно-сірі очі – я добре знаю своє місце.
- Калфо,я тобі наказую уявити це.
Мелек посерйознішала. Хоч і Метін здається прихильним до неї,та не варто забувати , що і його милість не вічна і може розвіятися в будь-який момент і тоді погано буде їй.
- Для себе я би обрала темно-синю тканину. І додала би чорне оздоблення. Мені би більше личило під волосся і очі.
Метін провів тильною стороною по її волоссю. Мелек відчула як по її спині бігають дрижаки. А вони ще і самі в покоях. Лишенько.
- В тебе дуже гарне волосся. Я ні в кого такого відтінку не бачив.
- Дякую. В мене на Батьківщині таке часто зустрічається.
- Ти була бранкою,Мелек калфа? Розкажеш як це відбувається?
- Так, султанзаде. Бранкою. А потім на невільничий ринок. А потім на корабель. Потім башкалфа купила мене в гарем. І ще кількох дівчат. – розповідала Мелек відсторонено,не хотіла заглиблюватися в ці спогади – щоб не наснилось нічого лихого.
- Все позаду. Тепер ти тут,зі мною. З нами. Як янгол,Мелек,посланий цьому палацу небом. Чому ти опустила очі,ти мене соромишся?- він взяв її за руки. Вони були дуже холодні – як і сама Мелек. А в Метіна пальці аж горіли.
- Ні,просто хіба я смію дивитися вам в очі довше ніж потрібно?
- А ти подивися. Подивися мені в очі.
Мелек підняла погляд на Метіна. Він дивився на неї уважно і в’язко. Ловив кожну емоцію на її обличчі. Та калфа усі свої емоції майстерно приховувала – вона не хотіла годувати риб. Він тримав її руки в своїх і так було якийсь час. Поки ага не постукав у двері:
- Увага ! Його Величність Султан Ахмет хан.
Метін відпустив руки Мелек,проте зробив це так повільно,що дівчина встигла подумати : « Пропала я!» . Калфа поклонилася султану . Той виглядав веселим і цілеспрямованим:
- Султанзаде,калфо. Мелек,дякую що підготувала цю дівчину так гарно. Вона легка і невинна , давно я таких не бачив. Сьогодні увечері я з нову хочу бачити Ягмур Хатун.
- Дякую,володарю. Як накажете. Дівчина красуня,тому роботи було небагато. З вашого дозволу. - калфа відкланялася і вийшла.
- Метіне,брате. Так і не дочекався тебе сьогодні на засіданні Дивану. Хочу долучити тебе до чогось,що тебе зацікавить. Давай подумаємо разом,що це може бути. Можливо,допомога матері в управлінні гаремом?
- Це було б добре,володарю
- Це тільки початок,а надалі ми будемо пробувати більше і більше. Ти здібний,я хочу до тебе достукатися. Я хочу почати підготовку до походу. На осінь я маю залишити когось за старшого,на когось залишити управління імперією. Не буде ні мене,ні візира,ні Алі паші. Я хочу підготувати тебе до цього.
- Це велика честь,проте не знаю,чи не рано мені приймати цю роль.