29. Трактир.

В трактирі панувала тиха, майже домашня атмосфера. Вогонь у каміні приємно потріскував, кидаючи м'яке світло на дерев'яні столи й лави, на яких сиділи відвідувачі, заглиблені у свої бесіди та справи. Далеко від імператорського двору, серед простих людей, імениті особи могли трохи розслабитися. Даріас, спокійно сидів навпроти радника імператора Келдіана. Його очі уважно вивчали співрозмовника, який уже неабияк розслабився під впливом кількох келихів доброго еля.

Келдіан, сивочолий чоловік із розумним, але зараз дещо затуманеним поглядом, вільно сперся на спинку лави. Він відкинув свою звичайну стриманість і тепер охоче говорив, немовби ця випивка була способом зняти тяжкий вантаж із його душі.

— Тож, дорогий раднику, — усміхнувся Лейстер, наповнюючи Келдіановий келих знову, — у ваших землях багато говорять про божества. Розкажіть мені, які вони? Які легенди приховують у собі?

Келдіан сьорбнув ще трохи напою, його рухи стали легкими, майже недбалими.

— Божества... — промовив він, немов смакуючи слово. — О, вони різні. Такі різні, як день і ніч. Одні сповнені світла, інші - вічної пітьми. І кожен із них тримає своє місце у нашому світі. Ми не зможемо відкинути їхньої волі.

Даріас, граючи з ручкою свого келиха, схилив голову набік, удаючи зацікавленості.

— Справді? І які з них найбільш впливові? Які з них найнебезпечніші?

Радник замислився, відкинувшись на спинку крісла. Його погляд був далеким, наче він згадував щось, що викликало в ньому неприємні почуття.

— Найнебезпечніші... — Келдіан похитав головою, наче намагаючись прогнати туман думок. — Є ті, що вважаються богами темряви й зрад. Наприклад, Вораг, бог, вогню та війни. Він спокушає, засліплює, розкладає волю сильних штовхаючи їх на необдумані вчинки. А ще... А ще є Ноктуліс, божество темряви, сновидінь, відчаю. Лише його ім'я може навести морок на душу.

Лейстер уважно слухав, не упускаючи жодного слова. Його погляд був холодний, але обличчя залишалося привітним.

— А що ж із божествами світла? — запитав він. — Чи вони варті того, щоб їм поклонятися?

Келдіан усміхнувся, але його посмішка була сумною.

— Боги світла... Ах, вони не завжди добрі, як нам хочеться вірити. Ось, наприклад, Арідор — божество правосуддя, про яке не часто пишуть в наших книгах, але це не значить, що його не існує. Арідор жорсткий у своїх рішеннях. Справедливість може бути безжальною, Вальтерусе. Дуже безжальною. Як би то сумно не було, але Арідору більше не поклоняються, вкрай рідко згадують його ім'я.

— І все ж, — підхопив Даріас, сповнений удаваної зацікавленості, — чи їхня сила здатна впливати на ваш світ? Ви коли-небудь бачили, щоб вони втручалися у людські справи?

Келдіан задумливо прокрутив свій келих у руках.

— Впливати? Ха! Мій дорогий друже, — він похитав головою, його очі блищали вогниками легкого п'яного ентузіазму. — Вони втручаються, але завжди приховано. Через знаки, через посланців, через людей, які стають їхніми інструментами. Але побачити бога у всій його величі? Це привілей, за який можна дорого заплатити. Ходять чутки, що сама імператорська династія... та я, мабуть, занадто багато базікаю.

Лейстер підбадьорливо усміхнувся, нахиляючись ближче.

— Ні-ні, Келдіане. Розповідайте далі. Ваші історії, мабуть, найцікавіші в цьому трактирі.

Радник на хвилину замовк, але ще одна порція елю розв'язала йому язика.

— Імператорська династія, — прошепотів він змовницьким тоном, — вона... вона має свої таємниці. І вони, як кажуть, перебувають під захистом і благословенням не одного, а відразу декількох богів.

Даріас замаскував задоволену усмішку, розуміючи, що нарешті починає підбиратися до таємниць, які можуть змінити все.

— То ваші божества захищають імператорську династію? Таке не в кожному світі зустрінеш.

Келдіан трохи посміхнувся, відкидаючись назад і майже проливаючи залишки свого елю.

— Так, так... — промовив він, злегка розмазуючи слова. — Захист богів - це не просто казка. Це ланцюг, що пов’язує імператорську династію з чимось більшим, могутнішим за нас усіх. Вони дарували священні артефакти, які передаються від імператора до імператора. Вони вірять, що божества оберігають їхнє право правити і не дають впасти всьому нашому світу в хаос. Але не всім це до душі... — Келдіан замовк, його очі на мить стали яснішими, а потім знову затуманились. — Є ті, хто вважає, що зв’язок з богами приносить більше лиха, ніж добра.

Даріас обережно нахилився вперед, зберігаючи на обличчі доброзичливий вираз.

— Це цікаво, — мовив він. — Тож, є сили, які протистоять імператорській династії та її богам?

Келдіан примружився, наче намагаючись збагнути, чи може довіритися цьому незнайомцю з чарівною усмішкою. П'янке тепло елю продовжувало кружляти в його жилах, розхитуючи його здатність приховувати правду.

— Так, — пробурмотів він, нарешті. — Є такі, що хочуть знищити цей зв'язок. Групи, що вважають божества... паразитами, які живляться нашими страхами та надіями. Є й ті, що прагнуть звільнити людей від влади богів, щоб ми самі обирали свою долю. Але це, мій друже, — він хитнувся вперед, — ризиковані думки. За подібні розмови можна втратити голову.