13. Минуле.

— Портальна магія - рідкісний дарунок, чи тобі того не знати, — чоловік сумно зітхнув, проводячи стомлено долонями по обличчі. 

В ньому боролося одночасно два почуття - нестримні радощі та гнітюче безсилля.  

— На мою магію все життя полюють. Я чудово знаю, наскільки моя магія - є проклятою, — підтиснула жінка губи й роздратовано склала руки на грудях. — Не цей світ, значить буде інший!

— Арі, ти збираєшся народжувати також в порталі, стрибаючи між світами?

— Краще так, ніж в якій лабораторії чи в'язниці. Навіть не знаю, що з цього краще!

Ларіс був високим чоловіком з гордою поставою, але зараз його плечі були зсутулені, мовби він ніс важкий вантаж на своїх плечах. Його хвилясте чорне волосся, зазвичай охайно зачесане, тепер недбало спадало на чоло, підкреслюючи втомлений вигляд. Його обличчя мало чітко окреслені риси, а темно-сині очі, які зазвичай випромінювали впевненість, зараз виглядали розгубленими й зболеними. На щоках з'явилася кількаденна щетина, що лише додавала йому вигляду людини, яка останнім часом спить мало і погано.

Він провів руками по обличчю, наче намагався стерти з нього невидимий тягар. Аріана ж, навпаки, випромінювала напругу й рішучість. Її роздратованість підкреслювалася навіть у тому, як вона схрестила руки на грудях. Вона була середнього зросту, з каштановим волоссям, що спадало хвилями на плечі, її обличчя мало ніжні риси, але зараз на ньому була виразна суворість. Її зелені очі палали гнівом, що приховував страх.

Коли Ларіс говорив про їхній дар, його голос звучав з нотками суму і безсилля. Він ніяк не міг змиритися з тим, що їхнє життя стало таким складним через його та її магію. А Аріана, з округлим животом, стала справжньою левицею, готова вчепитися в горло всім, хто посягне на її майбутнє материнство. Вона готова була піти на все, щоб захистити себе та своє дитя.

— Арі, ти сама знаєш, що перебільшуєш, — його голос звучав, як спроба достукатися до її здорового глузду, але також із розумінням, що це завдання майже безнадійне. Він не міг не бачити, як сильно вона боїться, і цей страх проникав глибоко й у його власну душу.

— Ну звісно, — Аріана закотила очі, її губи склалися в гірку посмішку. Вона стиснула руки ще сильніше, намагаючись втримати контроль над собою, хоча в її очах вже відображалося не лише обурення, а й гіркий біль. — Він хоче знати, чи успадкувала наша дитина мій дар. Це все, що його цікавить. Ні більше, ні менше.

— Валькарісові кістки!* — Ларіс підскочив зі свого місця, спопеляючи свою молодшу сестру поглядом, — ти ж сама ціленаправлено закрутила з ним роман! Я тебе попереджав! Ні, ти все торочила про кохання всього твого життя! Я тебе просив бути обережною...

— Я була обережною, — тихо відповіла Аріана.

— Від "обережності" - не вагітніють!

Аріана стиснула зуби, її обличчя спалахнуло від гніву. Вона підняла очі на брата, в яких тепер відображалася не лише образа, але й щось схоже на виклик.

— Ти нічого не розумієш, Ларісе! — вигукнула вона, її голос задрижав від емоцій. — Я думала, що він інший, що хоче бути поруч не тільки через мій дар... Я вірила, що він кохає мене. Що він зміниться.

— Змінитися? Та щоб його Фаріель розірвав на шматки*, — Ларіс покрутив головою, наче намагаючись збагнути, звідки в його сестрі стільки наївності. — Це не казка, Арі! Ти носиш дитину, яку знатимуть всі світи. А портальна магія — це не просто дар, це ключ. І ти знаєш, скільки за ним полюють. Як ти могла дозволити цьому статися?!

Аріана притиснула руку до свого живота, мов захищаючи його від брата, ніби той міг завдати шкоди одним своїм поглядом.

— Я знаю, що я зробила. І я не збираюся віддавати свою дитину, як якийсь трофей. І не дам, щоб мене заперли у в’язницю через мій дар! — її голос затих, і вона вдивлялася в очі Ларіса з відчаєм, шукаючи там хоч краплю розуміння.

Ларіс затримав подих, спостерігаючи за її напруженою фігурою. І в цей момент його власна злість повільно почала відступати, залишаючи місце лише гіркому усвідомленню, що, можливо, він не зможе її захистити.

— Арі, — тихіше промовив він, його голос став більш м'яким, майже благанням. — Я просто не хочу, щоб ти знову страждала, але чи ти впевнена, що зможеш пройти через це сама?

Відповідь не прийшла одразу. Аріана дивилася на нього, стискаючи губи, а потім повільно заплющила очі, наче всередині неї відбувалася справжня боротьба.

— Я ніколи не буду сама, Ларісе, — нарешті прошепотіла вона. — У мене є дитина. І цього мені достатньо.

Її брат тільки похитав головою, відчуваючи важкість у грудях.

 Примітки:

Валькаріс — Бог Війни та Завоювань, шанований воїнами та правителями за його здатність дарувати перемогу.

Фаріель — Бог Вітрів та Перемін, контролює зміни у світах та допомагає відчиняти портали.

Валькарісові кістки — вираз обурення, пов’язаний із богом війни, використовують, коли хочуть показати, що все йде не за планом.

Фаріель розірви його на шматки — натяк на те, щоб людина зіткнулася з руйнівними перемінами.