Глава 1

Хто вигадав, що вогонь потріскує «весело»? З «танцями полум'я» та іншими дурницями – не до мене.

Мій вогонь тріщить цілком собі скромно, даючи затишне тепло витягнутим до каміна ногам і не сміючи турбувати зайвий раз. Як і усі в цьому будинку.

Тому, коли з наростаючим гулом у нього казна-звідки ввалюється щось об'ємисте, викликаючи сніп іскор, я з цікавістю подаюся вперед.

Там, у вогні, виявляється оголене жіноче тіло. Нерозуміюче озирається і щосили починає волати.

Де всі ці слуги-нероби? Як завжди розбіглися, коли потрібні.

Нікого немає, а дівчина, не вміщаючись у каміні, безладно крутиться і ніяково намагається збити полум'я. Ви тільки не подумайте, ніби я зовсім безжальний чурбан, здатний дивитися, як хтось згоряє живцем. Просто сили злегка... гм... не дуже добре мені підкоряються, тому кілька митєй чекаю, чи не з'явиться хтось із нероб.

Нероб не спостерігається, кликати їх часу не залишається, доводиться діяти на свій страх і ризик. Біля каміна якнайдоречніше стоїть бадейка води, легкий рух пальцями – і вона виплескується на незнайомку. В ідеалі вода, звичайно, те, що дівчина отримала ще й бадейкою, вважатимемо супутньою тратою.

Дивна гостя обертається, ловлячи ротом повітря, мокре волосся обліпило плечі та спину. Бачить мене і знову волає.

Хм, я-но завжди вважав, що прізвисько «орангутанг», яким мене називають за очі, відображає швидше не зовнішність, але суть. На мить забарившись, таки вирішую піднятися, але не вичікуючи цього дівчина раптом бере та зникає так само несподівано, як з'явилася.

У моєму замку можливо багато чого – пращури звели його на сильному енергетичному ключі. Але таке навіть тут трапляється, м'яко кажучи, не часто.

– Неллі! – гаркаю, спантеличено обернувшись до дзеркала. Ну так, поголитися не заважало б, але за якимсь дідьком, якщо я не планував приймати незнайомих дівчат – ані оголених, ані навіть одягнених?! Чого було так горлати?

Літня нянечка, невисока та пухленька, з'являється як завжди швидко, наче тільки й чекала під дверима.

– Так? – цікавиться, похмуро глянувши на залитий камін.

До нянечки я маю слабкість, і вона безсовісно цим користується. Втім, я цього не показую, а вона вдає, ніби не здогадується, і лише іронічно виблискує по-дівочому живими очима з-під товстих окулярів.

– Де ти була хвилину тому? – грізно зводжу брови. Ну, теж досить густі, не сперечаюся. Але не настільки ж страшні, щоб волати!

– На кухні допомагала, – буркотливо озивається, наближаючись до каміна. Ага, за хвилину злетіла на два поверхи, так я й повірив. Жодного ладу з цими домашніми!

Нянечка гидливо торкається камінної решітки:

– Ось, чистити тепер, а то й лагодити! Що це на вас найшло, хазяїне? Знову галюцинації?

– Ні! – обурливе припущення! – Вона була реальна!

– Хто? – няня з цікавістю піднімає брову, разом із чим повзе вгору і губа. Страшнувате видовище для незвичних.

– Не знаю! – починаю дратуватися. – Якась гола діваха. Ти хіба не чула? Верещала на весь будинок.

– Так самі ж наказали ізоляцію посилити, бозна, які ви тут оргії ночами влаштовуєте, – пирхає Неллі.

– Які оргії?! – обурення буквально захльостує. – Ну... експериментую іноді.

– Не з тим ви експериментуєте! – припечатує Неллі. – Коли голі панянки ввижаються, тут тільки одне...

– Знайти її мені! – рикаю, припиняючи спроби нянечки сунути носа у моє особисте життя.

– Кого? – іноді у Неллі чудово виходить катувати мене дурними питаннями.

– Дівчину!

– Голу?

– Будь-яку!

– Будь-яку – це хоч зараз.

– Ту, що була в каміні! – тицяю пальцем для наочності. Неллі зневажливо оглядає мокре вугілля.

– А як я її впізнаю? Якісь відмінні риси?

Риси... марно намагаюсь пригадати.

– Та які там риси! Думаєш, мені було колись її розглядати?!

– Ось у цьому весь ви, хазяїне, навіть гола дівчина не змусить вас злізти з тапчана.

– Я зліз! – обурююся, розумію, що розмова знову з'їхала кудись не туди. – Ти мені зуби не заговорюй! Не було ніяких відмінностей!

– Опишіть її, – закочує очі Неллі. – Яка вона?

Знову намагаюсь згадати.

– Молода, – видаю. Неллі пирхає. – Волосся... наче світле. До лопаток. Мокре.

– Якщо знайду із сухим – не вести? – знову пирхає Неллі.

– Ні! – градус мого роздратування підвищується. – Спершу намочити! І роздягнути, для кращого впізнання! Очі... дідько його знає! У вогні не роздивився!

– Ну і як я вам за таким описом знайду?

– Як хочеш! Не настільки багато у моєму замку незнайомих мені дівчат.

– Та вам і половина незнайома, вам би тільки з Джерелом експериментувати та Даррена мучити.