20. Ідеальна королева

- Що-що пробачте? - очі полізли на чоло.

Клод піднявся з-за стола, підійшов ближче та люб'язно відсунув для мене стілець. Я вимушено всілася і прикрила долонями обличчя.

- Хельгу хоче зробити тебе своєю дружиною, а не звичайною конкубіною. Якби другий варіант, то можна зрозуміти. Звабила короля, сподобалася, бажає тримати поруч. - розмахував руками та ходив довкола. - Але Евелін! - гаркнув. - Тобі пропонують місце дружини! Це вже не тільки місце у ліжку, а посада з вагомою владою у руках!
- Я звісно шокована, але чудово розумію усе сама. Навіщо вам кричати?
- Кричати?! Та я лютую!
- Чому? - все ще спокійно питала.

Клод різко змовк. Його емоційний фон, що бурлив немов штормове море, різко стих. Колір розчарування з'явився над його головою. Я вже без особливих зусиль могла читати його емоції, а він того і не підозрював. Завдяки його неймовірній силі, моє заклинання "резерв" стільки магії випило, що я одразу на кілька сходинок потенціалу перестрибнула. Тепер титул регорннеси належить мені по праву сили. Мітка все ще тримається, можна активізувати чергове заклинання резерву, треба наблизитися до нього...

- Мені ти потрібна тут, а не в Оріоні. - врешті відповів регент.
- Ну, ми домовлялися про те, що я допоможу отримати більше впливу всередині ради. Якщо вийду заміж за Хельгу, то матиму тиск на Лерена. А ви, своєю чергою, матимете зв'язки у сусідньому королівстві. Це досить вигідна пропозиція і було б логічніше мені шукати мінуси, адже я сиджу тут, перед вами, саме тому що не хотіла виходити заміж. Бо не хотіла стати розмінною монетою для батька. Бо хочу обирати долю самотужки, без чужих вказівок! - чоловік зупинився у кроці від мене. - Отож, Клод, - схопила його руку, - скажи мені реальну причину своєї поведінки!

Емоції Клода знову вийшли з-під контролю. Засоромленість, шок та симпатія... Я активізувала заклинання на цьому сплеску емоцій. Як мило.

- Отже, симпатія, - відпустила його руки й лукаво усміхнулася. - Його світлість, Бледа Клод вміє відчувати щось більше крім жаги до вбивств? Люди не повірять.
- Евелін?! - закипав той.
- В чому справа, ваша світлість? Я народилася навіювачем і не винна у вашому поганому контролю. - знизила плечима.
- Могла не читати. - ображено пробурмотів.
- НЕ могла. Ви певне забули той момент, коли ледь не вбили мене. Тому поруч з вами я особливо уважна.
- Маленька зміюка... - схопив мене за обличчя і прошипів на вухо.
- У мене був чудовий вчитель. - відповіла у його ж манері.
- Невже я такий здібний вчитель?
- Не ви, а життя.
- Ти права. Я не готовий тебе відпустити в інше королівство. - його пальці болісно стискали підборіддя. - Ти працюєш на мене! Не забувай цього!
- Не була б я навіювачем, в житті б не повірила, що подобаюся вам. - відповіла на його агресивні дії.
- Забагато думаєш, Евелін. - нарешті відпустив мене. - Не знаю, що там сталося з Хельгу, але відмов йому.
- Отже, ти хочеш, щоб я відмовилася від статусу королеви Оріону? - скільки отрути було в моїх словах. - А що ж даси мені натомість?
- Не зрозумів? - грізно насупив брови.
- Особисто для мене пропозиція надто хороша, чому маю відмовлятися?!
- Евелін! - лютував чоловік.
- Клод, ти забув як вести справи? - лукаво протягнула.

Регент зірвався з місця й встромив меч у стіл, зовсім поруч зі мною. Його багряні зіниці наливалися кров'ю, важкий подих здіймав груди, на шиї здулися вени, немов скоро лопнуть. Клод лютував.

- Ти забула з ким розмовляєш, пихате дівчисько?! Один змах меча і ти труп! - немов звір шипів.
- Якби я боялася смерті, ти б мене не зустрів. - втомлено промовила. - Набагато більше я боюся втратити свободу вибору. Отож, Клод, знайди мені вагому причину, - провела пальчиком по тупій стороні леза, - аби відмовитися від пропозиції Хельгу. Або просто вбий, - весело підморгнула чоловіку.
- Ти явно ненормальна, - хижо усміхався, - саме тому мені й подобаєшся. - Кілька хвилин мовчання, після котрих у чоловіка з'явилася пропозиція. - Що скажеш про мережу ювелірних магазинів?
- Десять твоїх ювелірок "Сапфір", три в столиці, а решта розкидана по північному регіону королівства.
- Середній річний заробіток 400 тис. золотих.
- Я міняю корону Оріона на 400 тис. річних? - цокнула язиком. - Такий собі обмін.
- Через три роки ти зможеш найняти та повністю одягнути маленьку армію.
- Підбурюєш до бунту?
- "Сапфір", раніше належав раднику з воєнної промисловості, поки я не впіймав його на хабарництві та обкраданні армії. Цей злочин не міг пробачити, радника стратив, обов'язки перейняв разом з мережею ювелірних магазинів. Хоча впевнений, що вони були отриманні злочинним шляхом. Кожен магазин автономний, на чолі має свого директора, а власник завжди був у тіні. Перепишу право власності, з'явишся разок на публіці, як власниця і твій вплив різко зросте.

Досить не погана домовленість. Вся сім'я Октар має, у кращому випадку, річний дохід у 400 тис, а тут я одна. З таким успіхом можна виходити на пенсію. Тільки регент вже не відпустить, поки не відпрацюю кожен золотий.

- Домовилися! - переможно відповідаю. - Коли документи з правом власності будуть у мене на столі, тоді поговорю з Хельгу.
- Вранці вони вже стоятимуть у тебе на столі. Але не намагайся мене обурити, це вартуватиме тобі життя! - впевнено заявив.

Я нічого не відповіла. Вклонилася на прощання та повернулася до своїх покоїв. Наступного ранку, як і обіцяв, в моєму кабінеті лежали документи на право власності магазинами. Вколовши палець, поставила кривавий відбиток знизу документа. Готово! Можна вітати чергову багачку Еллею!

- Світан, маю для тебе поручення. - поклала на стіл мішечок золота. - Зроби візит до кожного магазину з мережі "Сапфір", дістань останні бухгалтерські книги й принеси мені. З цим вони тобі не перечитимуть, - вручила маленький медальйон, що був разом із документами. - Грошей має вистачити на послуги телепорту. Сподіваюся до кінця дня ти впораєшся?
- Звісно. Але хто буде вас оберігати?
- Не переймайся. Сьогодні я не робитиму нічого небезпечного.

Світан покірно пішов виконувати наказ. Насправді я збираюся навідатися в палац Хельгу. Таємно. Можна взяти кілька захисників, але в цьому ділі краще обійтися без зайвих вух. Тим паче мої магічні здібності зросли, їх має бути вдосталь для самозахисту. Звісно з групою найманців не впораюся, але взяти під контроль двох - реалістично.

Телепортація зайняла менше ніж хвилину. Король Оріону дозволив прибути одразу до зали для аудієнцій, чим зекономив мені час. Тут Хельгу був не самий, а зі своїми радниками. Впустив коли їхнє засідання у самому розпалі, чим добряче здивував, як мене, так і їх.

- Завтра продовжимо, у нас важливий гість. - махнув рукою про закінчення.

Король піднявся з трону і поважно наближався. Радники цим часом поквапилися покинути залу. ( А наші не настільки слухняні) Парадне вбрання нікому так не личить, як Хельгу. Коштовні персні, запонки, сорочка зі золотою вишивкою на коренастому тілі...На ньому ідеально виглядало все! Певно всі жінки королівства на нього слину пускають...

Хельгу простягнув мені руку з пропозицією прогулятися. Довелося погодитися. Я хотіла таємно з ним зустрітися, але після телепортації в повний зал радників мій план зазнав краху.

- Ваша темність, - врешті звернулася до чоловіка, - мені потрібно поговорити з вами.
- Знаю. - коротко відповів.
- Не хочете пояснити мені причину ваших останніх дій?
- Що пояснювати? Я король, мені потрібна королева.
- Ви можете зробити королевою кого завгодно, навіщо вам я?
- Після смерті дружини вважав, що жодна жінка не підходить на цю роль. Однак, ситуація з принцом повністю змінила мої погляди. Йому потрібна мати. А крім тебе Морум більше нікого не підпускає до себе.
- Для королеви це надто дріб'язкова причина. Якщо добре пошукати, то знайдеться жінка, котра зможе знайти підхід до принца.
- Евелін, будемо відверті. Моє серце давно твердіше каміння. Ти віриш, що знайдеться жінка, котра буде настільки доброю, аби щиро піклуватися про чужу дитину при цьому не вимагати кохання від мене? - лукаво усміхнувся. - А ти інша. Схожа на мене. Я не бачу у твоїх очах цього надмірного бажання кохати, чи бути коханою. Розсудлива, холодна, начитана, з твердою волею і Морум тебе обожнює. Ти - моя ідеальна королева.