Одного разу я кохав
І гнув додолу гілку.
До вишні солодко мовляв,
Не визнавши помилку.
Цвіла ти пишно і співала,
Уголос почитала вірші
Любові нашої; чекала
На дні свої найліпші...
Веселим смаком чарувала,
П'янила краще за вино.
Та міцності не знала,
Впустила, випивши, стерно...
Зламав я щедрості гілля,
Вже опадає листя.
Цієї осені рілля
Збиває боляче окістя.
Відредаговано: 03.10.2026