1

Сьогодні в кафе не дуже людно, зайняті лише три столики, один великий на постаменті та два невеликі біля вікна. Тереза ​​ розмістилася за одним із двох маленьких, у куточку. Їй подобалося розглядати перехожих, припускаючи, що у них зараз відбувається у житті, і куди вони можуть так поспішати.

Повернувши вкотре голову, вона не відразу почула, що до неї наполегливо звертаються:

- Дівчино! Ви чуєте мене?! - казала висока, надто худа дівчина, у Терези промайнула думка, що перед нею модель.

- Прошу вибачення. Чи можете Ви приділити мені кілька хвилин? - продовжила та знову, діловито склавши руки.

Перше що Тереза помітила, на руках і шиї дівчини дорогі прикраси, вони не були зухвалими, але дуже привертали погляд.

- Так що? - допитувалася незнайомка. Терезі стало незручно, і вона просто махнула головою.

Тоді та з гучним звуком відсунула стілець і присіла, далеко витягнувши ноги, це могло бути небезпечним для тих, хто захотів би пройти, Тереза ​​не втрималася від тривалого погляду.

- В чому справа? - спитала незнайомка, простеживши за її поглядом, і глянувши на свої ноги байдуже додала, - мені так зручніше.

Їхній столик був не прохідний, ніхто не мав постраждати, але Тереза про вся випадок вирішила прискорити їхню бесіду.

- Кажіть! Що вас цікавить? - почала вона, не дивлячись співрозмовниці в очі.

Виникла пауза і Терезі довелося подивитися на незнайомку, та трохи помітно посміхалася, здавалося, не знала, як почати.

- Дивна ситуація, не знаходиш? - Ще через одну паузу сказала дівчина, і Тереза ​​відчула, що починає нервувати.

Незнайомка дивилася на Терезу поглядом, на що та не могла відповісти тим же, оскільки була досить скромна.

- Я Берта, - сказала дівчина, не відводячи пильного погляду, - а ти Тереза, все вірно?

- Звідки Ви знаєте? - не змогла стримати подив та.

- Я багато чого про тебе знаю, але зараз мене цікавить головне ... тобі подобається Гліб?

Тереза ​​тільки губами перепитала "хто?", але вона вже зрозуміла про кого йдеться, у компанії, де вона працювала, була одна людина з таким ім'ям, а ім'я це досить рідкісне.

- Що ти там мямлиш? - перепитала Берта, бо Тереза ​​не видала ні звуку, - говори прямо, так чи ні?!

"Дивно, як мені можуть ставити питання про нього?" дивувалася Тереза, адже вона з ним спілкувалися тільки з робочих питань, він навіть у її бік не дивився, коли розмовляв з нею, цідив щось крізь зуби і відразу відвертався.

Берта, здається, прочитала щось по її розгубленому обличчі, бо сказала таке:

- Можливо, він поводиться трохи грубо, але це не означає, що він не може подобатися.

- Грубо?! - перепитала Тереза ​​з подивом.

– Хамло він.

- Начебто ні.

- Ось бачиш.

- Він мені не подобається, - просто відповіла Тереза, їй не хотілося продовжувати цю розмову, тому вона додала, - вибачте, я не планувала тут довго затримуватися.

- Ти брешеш! Май на увазі, ти працюєш у МОЇЙ компанії, власник мій батько. Хочеш втратити улюблену роботу!?

Берта не на жарт розлютилася, для Терези стало зрозуміло, наскільки для неї важливий цей Гліб, її очі метали блискавки, руки стиснула в кулаки, а ноги, нарешті, прибрала під стіл.

- Не хвилюйтесь, у мене немає нічого з Глібом. Я взагалі з ним тільки вітаюся, вранці та ввечері, – заговорила Тереза ​​своїм ніжним голосом.

- Голосок у неї як струмок дзюрчить, а в очах можна потонути.

- Що ви говорите? – не зрозуміла Тереза.

- Це не я говорю, а Гліб мені вчора ввечері. Про тебе, між іншим, - Берта сміялася, - приємно чути!?

Тереза була досить терплячою дівчиною, але грубе звернення Берти, змусило її відповісти тим самим.

- Не хочу чути дурниці, - сказала вона, підводячись.

- Він закоханий у тебе, і давно. Я терпіла, але вчора він сказав, що і ти закохалася в нього. І поділився, наскільки він щасливий! - вигукнула Берта, криво посміхаючись, її обличчя виглядало жахливо.

Терезі ​​спало на думку, що її просто з кимось переплутали, і вона вирішила уточнити у дівчини:

- Ви впевнені, що це я? Або, ми обидві зараз думаємо про одну й ту саму людину на ім'я Гліб?

Берта нічого не відповіла, вона порилася у себе в телефоні і пред'явила фотографію, на ній був портрет Терези в синій сукні в дрібну білу квіточку, розгублено та навіть руку до чола приклала, намагаючись згадати, коли це було. На фото було знято її щасливе обличчя, здавалося, вона справді була закохана у того, хто робив цей знімок, але Тереза ​​не могла згадати цього моменту.

Порившись в телефоні, Берта пред'явила ще одне фото, на ньому Тереза ​​ дивилася

кудись убік, але при цьому її профіль настільки красиво був окреслений, що вона виглядала набагато красивіше, ніж у реальності, було видно, що це маленький шматочок, вирізаний із загального знімка.

Як таке можливо? Невже хтось може таємно кохати її? Несподівано замість фото на екрані висвітилося "коханий" і Берта відразу прийнявши дзвінок, вигукнувши: "Гліб?!".

Після кількох "ага" і пару "окей", вона відключилася, і глянувши на Терезу, що все ще стоїла,запевнила:

- Не хвилюйся, зараз ми все з'ясуємо. Гліб сказав, що хоче поспілкуватися зі мною на тему "Тереза", ми ще вчора з ним домовилися тут зустрітися, - і додала зі злою усмішкою на губах, - не знаю, чому він таки передумав.

- Чому тут?! - здивувалась Тереза, і Берта підтвердила її припущення.

- Давно за тобою стежу, ти щосуботи тут день починаєш. Хотіла ефекту несподіванки, але не вийшло, Гліб на відріз відмовився приходити сюди, - і посміхнувшись без радості, додала, - зараз передумав. Хм.

Тереза ​​ розгубилася, вона зовсім не горіла бажанням щось з'ясовувати з цим Глібом, мало того, що він неприємний тип, так ще й опосередковано є її начальником, керує сектором, до якого входить і їхній маленький відділ просування.

- Сідай, скільки можна маячити? - промовила Берта невдоволено. Але так як та все не наважувалася, вирішила змінити тактику, - будь ласка, допоможи мені з усім цим розібратися.