Жовті рулять

вся версія

Кралечка в жовтому чалап-чалапала домів. До місця призначення лишалась крапочка, крапотусічка, крапотулічка шляху: перейти дорогу та «кроком руш» до під'їзду. Спинив пішохідний перехід.
Розворот голови наліво (як й пише книжка та вчать мудрі дядечки й тітоньки). Жовтий автобус з надписом «Тернопіль-Манівці» чи «..-Кранівці», чи «..-Пустунці» котився зверху по ліву руку особи в жовтому.
«Далеченько йому. Встигну», - спливла думка в голові.
Для повноцінного бачення погляд полетів направо. Й там двіжував автобус. Теж жовтий. Тільки локального призначення. Цей вже пхався доверху.
«Цьому доведеться гальмувати», - далі перло в голові.
Аналітична діяльність жовтої сі скінчила. Нога почала свою дію.
Мить чи вічність в якомусь іншому вимірі народила думку: «…стій, отому ж лівому гальмувати тре буде. Слизько». Нога почала справуватись у зворотному напрямку. П'ять-сім сім секунд чеканки дозволили зловити, стоячи на місці роздумів, реакцію водія жовтого автобуса. А він просто посміхнувся та похилив голову в знак подяки.
Права рука кралечки в жовтому піднялась долонею догори в напрямку вдячного шофера. То булі мовчазні слова солідарності: «жовті рулять»….

OMukha

Подобається

#3989 в Сучасна проза
#4252 в Різне

У тексті є: жовті, автобус, краля

Відредаговано: 22.11.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись