Жорна Чорного Яру

 Пролог

Кажуть, земля мовчить. Так говорять ті, хто ніколи не ночував сам посеред степу. Бо земля говорить. Не словами. Скрипом старих дерев, що пам'ятають більше людських поколінь, ніж будь-який літопис. Шумом річок, які ніколи не течуть навмання. Вітром, що приносить запах полину задовго до того, як на обрії з'явиться вершник.

І ще — пам'яттю.

Людина забуває швидко. Земля — ніколи.

Вона пам'ятає кров, пролиту за свободу. Пам'ятає молитви, сказані пошепки. Пам'ятає дитячий сміх на подвір'ях, яких давно вже немає. Пам'ятає кожен удар сокири, кожен засіяний лан, кожен курган, насипаний над тими, хто не скорився.

А ще вона пам'ятає зло.

Особливо те, яке приходить не з людського серця, а з темряви, що повільно повзе болотами, чекаючи, коли люди забудуть старі обітниці.

На сході Слобожанщини було місце, де сама земля навчилася чекати.

Чорний Яр.

Здавалося б, звичайний ліс. Крейдяні схили. Стрімкий Сіверський Донець. Старий водяний млин, що скрипів так само вперто, як старий козак перед смертю. Але старі люди обходили яр стороною.

Не через вовків. І не через розбійників.

Вони казали:

— Не будіть того, що спить під білою крейдою.

Молоді лише сміялися. Бо молодість завжди вірить, що всі страшні казки вигадали діди, аби хлопці не лазили ночами по лісах. Та навіть найзавзятіші сміливці помічали одну дивну річ.

У Чорному Яру ніколи не співали півні до світанку. Бджоли ніколи не губили дороги до своїх вуликів.

А вода біля старого млина завжди була холоднішою, ніж у річці всього за кілька десятків кроків.

Ніхто не знав чому. Та й не дуже хотів знати. Бо кожна земля має свої таємниці. І своїх сторожів.

Одні сторожі носять шаблі. Інші — коріння. Треті літають на прозорих крилах і збирають мед на квітах дикого вересу.

А дехто має маленькі ріжки, кудлату шерсть і такий гострий язик, що ним можна поранити сильніше, ніж шаблею.

Усі вони ще не знали одне одного.

Але вже дуже скоро доля зведе їх біля старого млина.

Бо жорна, які сотні років мололи хліб, незабаром мали почати молоти дещо значно страшніше.

Темряву.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше