Розділ 4.4 КАПЕ-Е-ЕЦЬ!

Розділ 4.4 КАПЕ-Е-ЕЦЬ!

Саша зблідла та вирішила піти до іншої кімнати, аби Влад не чув ноток паніки у її голосі. А панікувати було чому.
– Я ж була з бабусею, поклали її до лікарні, з нею усе буде добре, – почала розповідати Оля, а Сашка слухала кожне слово, щоб уявити масштаби катастрофи. – Коли я звільнилася, то побачила пропущені від Олексія, набрала його. Я ж йому забула зателефонувати, що побачення переноситься. Телефон взяла твоя мама, вона увімкнула на гучний зв’язок і почала розпитувати, де ти. Я ж не в курсі, що у вас там відбувається, могла б мене попередити. Я сказала, що не вдома, а твій тато сказав, що ти пішла з дому, на вулиці ніч, – розповідала Оля, а Саша прикрила очі, уявляючи обличчя рідних у цей момент. – Твій тато сказав, що вони обдзвонили усіх знайомих, поліцію, морги, ну, ніде тебе немає. Твоя мама згадала, що в тебе гроші були, а Олексій ляпнув, що то ти у багатого клієнта заробила, якому борщ варила, – на цих словах Саша сіла на ліжку, бо ноги так і підкошувалися. – Ну, я чула тільки те, що твоя мама пішла шукати армійський ремінь та валер’янку, і сказала усім збиратися, бо, як виявилося, Олексій знав адресу того клієнта. Це хто? Той красунчик, до якого ти сьогодні знову їздила? Ти зараз у нього? – схвильовано запитувала Оля, бо хвилюватися було за що. Навіть якщо Саша у безпеці, то батьки їй точно влаштують армагедон після цього. – Чому ти їм не повідомила?
– Зі мною все добре... Поки, – додала Саша. – Так, я у Влада. У мене телефон розрядився.
– Ну, ти й налякала мене! Ти хоч своїм якось повідом, бо якщо вони також поїдуть на ту вулицю Мирну, то доведеться точно міняти назву вулиці. Я добре знаю твою маму.
– І давно це було? – запитала Саша.
– Хвилин двадцять тому, – відповіла Оля, а Саша вирішила попередити Влада, що сьогодні не варто впускати відвідувачів.
Як тільки Саша відчинила кімнату, то пролунав дзвінок у двері. Дівчина чула, що Влад вже йде відчиняти, та побігла, аби попередити його. Але чоловік опинився біля дверей швидше, ніж Сашка. Він швидко покрутив замок, а Сашка підлетіла до нього зі словами:
– Не відчиняй!
Але вже було пізно. Якщо у Саші була малесенька надія, що пронесе, то не пронесло...
Влад ширше відкрив двері і за плечима Влада вона змогла розгледіти маму в домашньому халаті з двома бігуді на голові, тата у майці та усіх трьох братів. Обличчя їх були не надто привітними й радісними. Навіть Олексій у зелених цятках не мав смішного вигляду, а навіть дуже войовничо налаштований. Капець! Ні! КАПЕ-Е-ЕЦЬ!
– Недобрий вечір! – привіталася мама, впізнавши Сашку на задньому плані, та, дихаючи, як дракон, ступила крок вперед. Напевно, мама чула її крик: Не відчиняй!
– Ой, – єдине, що змогла сказати Сашка, вже не слухаючи, що там казала Оля з динаміка телефона.
– Вітаю, але ви хто? – запитав Влад, не поспішаючи впускати до свого житла натовп. Чоловік поглядом просканував людей біля дверей, впізнав Олексія і подумав, що то таки хлопець Саші хоче силою забрати її. Але Влад вирішив, що цього не допустить! Потрібна йому ця рожевокоса коза! Хоча б для фіктивних стосунків, а там видно буде...