Розділ 3. Бовдур!

Розділ 3. Бовдур!

Влад ледь не літав по квартирі, в очікуванні Саші, він тричі змінював одяг. Костюм здався йому нудним, брендовий одяг надто кричущим, тому він зупинив свій вибір на шортах та білій футболці. Він ходив з кутка у куток і пошкутильгав до дверей, коли, нарешті, пролунав дзвінок. Влад навіть не дивився у вічко і відчинив двері усміхаючись своєю найщирішою усмішкою.
Усмішка спала, коли замість Саші він побачив немолодого чоловіка з вусами, фірмовим одягом з написом «Чоловік на годину» та валізкою у руках.
– Доброго ранку! Де у вас течія? – з порогу запитав чоловік.
– Доброго... Зачекайте, ви мені не потрібні, вірніше, мені потрібні не ви, – мовив спантеличений Владислав.
– Як це? Вулиця Мирна п’ять, квартира тридцять шість. Усе вірно? – запитав чоловік з вусами.
– Все так, але не так. Розумієте, мені треба Саша, – розгублено мовив Влад.
– То я і є Саша, вірніше, Олександр Степанович, – мовив чоловік та погладив свої вуса.
Дежавю... Він Саші казав, що йому потрібен Саша «Чоловік на годину», Влад усміхнувся своїм спогадам. От як її знайти?
– Мені потрібна дівчина Саша, яка працює у вас. Гарна, висока, струнка з рожевим волоссям, бездонними очима та сонячною усмішкою.
Чоловік присвиснув. Знав він  чому у господаря так горять очі, коли він про дівчину говорить.
– То я бачу, брате, що ти пропав, – констатував чоловік. – Хоча будь я на твоєму місці, я б також цю дівчину вподобав. Хоч гонорова, хоч перцю там більше, ніж меду, але що готує, що працює, що личко, що фігура, ех, молодість-молодість, – усміхнувся у вуса чоловік.
– Можливо, ви знаєте її номер телефону? Мені вона дуже-дуже треба, – попросив Влад.
– Не буду брехати, є в мене її номер, – мовив чоловік, а Влад аж ожив. – Але не дам тобі його. Якщо ти вже знайомий з нею та про очі їх бездонні говориш, то чого сам не взяв її номер? – поставив логічне запитання чоловік.
– Та я розгубився, – зізнався Влад.
– Слухай, телефонуй знову до нашої операторки Олі, вони з Сашою подруги. Попроси її гарненько, скажи правду, то й дасть вона тобі той номер, – порадив чоловік.
– Дякую, – відповів Влад та протягнув чоловіку чималу купюру.
– Та я ж нічого не зробив. Чи кран не тече? – здогадався сантехнік.
– Не тече, але ж ви приїхали і за пораду дякую, – мовив Влад.
– Телефонуй Олі, хай щастить. Але не впусти Сашу! Повір, з такою дівчиною життя не буде нудним, – мовив чоловік, взяв гроші та пішов у своїх справах, крехтячи: – Ех, молодість-молодість...
Влад знову набрав номер та, як почув вже знайомий голос, як можна щиріше мовив:
– Олю, я вас дуже прошу, дайте мені, будь ласка, номер телефону Олександри. Чарівної дівчини з рожевим волоссям, яка вміє готувати смачний борщ та знається на сантехніці.
– Ого! Нічого собі! – вигукнула Оля та здивовано поглянула на подругу, запитуючи очима: звідки він усе знає.
– Мені вона дуже потрібна! Скажіть їй, хай приїде на вулицю Мирну п’ять, – переконував Олю Влад.
Оля встигла увімкнути гучний зв’язок, щоб і Сашка усе чула.
– Вона і нам потрібна, це по-перше, а по-друге, вона на роботі. У вас немає ніякої течії, чого їй їхати до вас?
– А якщо я фото зроблю, то повідомите Саші, щоб вона приїхала? – запитав Влад та вже обдумував, чим можна пошкодити кран у ванній.
– Ну, коли буде потреба у ремонті, звісно, я маю повідомити нашого працівника. Якщо у Саші буде час, то вона приїде до вас у порядку черги, – безцеремонно відповіла Оля. Не дівчина, а кремінь!
– Добре, будуть вам докази! – мовив Влад, розірвав дзвінок та пішов на кухню. В одній із шафок він взяв молоток та рішуче пішов до ванної.
Влад кілька разів гупнув по крану, але нічого не відбувалося.
– От чого воно не ламається, а ламається, коли не треба! – кричав Влад та далі гупав по крану з усієї дурі.
Але його «робота» принесла свої плоди, і прямо в обличчя йому фонтаном вдарив струмінь води.
– Ну, нарешті! – зрадів Влад та відійшов трохи далі. Він зробив кілька фото, надіслав їх на номер Олі та одразу ж зателефонував.
– Це знову ви? – запитала операторка. Вона ще не встигла подивитися фото.
– У мене тепер є привід, щоб Саша приїхала, у мене б’є фонтан у ванній, – мовив Влад та увімкнув відео. – Ось, – показав рукою на фонтан.
Поряд з Олею стояла Саша, яка скрикнула та прикрила рот рукою. Вона розуміла, що за лічені хвилини він може затопити сусідів.
– От бовдур! – закричала Сашка. – Скажи йому, що я зараз буду, хай кидає рушники на підлогу, щоб не перетворити квартиру сусідів на акваріум!
Влад усміхався, як чеширський кіт. Він впізнав голос Сашки і тепер точно знав, що вона таки приїде!