Розділ 2.4 Квест з номером телефону

Розділ 2.4 Квест з номером телефону

– Доброго ранку, подруго! Пригостиш кавою? – запитала Саша, коли почула у динаміку телефона сонний голос Олі.
– Яка кава? Ти де? Котра година? Я проспала? – посипалися питання від Олі.
– Я під твоїм домом, хочу кави, – зізналася Сашка. – Ти не проспала, це я рано прокинулася.
– Підіймайся, куди ж я дінуся, – мовила Оля та встала з ліжка. – Маю подругу, яка заміняє півня.
Саша швидко піднялася на потрібний поверх, а коли подруга відкрила двері, то вона помахала перед її очима фірмовою упаковкою з сусіднього кафе.
– Ти і їх розбудила? – запитала Оля, бо знала, щодо офіційного відкриття кафе ще пів години.
– Свіженькі. А що? Їм не потрібні гарні продажі? От я й відкрила їх успішний день, – мовила Саша. – Ніби ти не бажаєш круасанів. Одягайся, а я ставлю чайник.
Олександра пішла хазяйнувати на кухню, поставила на плиту чайник, дістала свою улюблену чашку та чашку для Олі, гарненько переклала ще гарячі круасани на тарілку, як до кухні увійшла Оля.
Ольга була на два роки старшою за Сашу, вони товаришували ще з танців. Сашка була дуже непосидючою дівчинкою у дитинстві і перебрала усі спортивні секції. Тренер з карате ледь не хрестився, коли Саша заходила до спортивного залу, тренер з боксу пішов на лікарняний, щоб не брати дівчинку у свою групу, тренерка з гімнастики сказала батькам, що відмовляється тренувати їхню гіперактивну дитину, а інструктор з плавання посивів вже на першому тренуванні. Коли до школи прийшли набирати дітей у групу спортивних танців, Саші сподобалося словосполучення «спортивні танці», і пішла танцювати. На танцях Саша познайомилася з Олею, яка була у групі бальних танців, і понеслася... Сашка сказала, що буде танцювати з партнером Олі, а їй приведе когось зі своїх братів. Благо вибір був. Шляхом шантажу, маніпуляцій (жодних прохань, вмовлянь, заохочень) на танці пішов Олег. Хоча пізніше Олексій шкодував, що Сашка тоді обрала «жертвою» на роль партнера для Олі не його.
Оля зробила каву та вже хотіла зробити перший ковток, як прозвучав дзвінок їхнього робочого телефона. Оля працювала операторкою служби «Чоловік на годину». Вона добре виконувала свою роботу, і роботодавці дозволяли їй приймати дзвінки вдома, аби тільки приймала замовлення двадцять чотири на сім. Олі подобалася ця робота. Саме вона привела у цю службу Сашу та Олексія. Оля зробила жест, аби подруга мовчала, та прийняла дзвінок.
– Доброго ранку! – бадьорим голосом привіталася Оля та одразу взяла ручку й блокнот, щоб записувати необхідну інформацію. – Вас вітає служба «Чоловік на годину». Яка проблема у вас виникла?
– Доброго ранку! Вчора у мене ремонтувала кран Олександра, я хотів би дізнатися її номер телефону, – мовив абонент. Оля округлила очі та, користуючись нагодою, що Саша поряд, увімкнула гучний зв’язок.
– Ви телефонуєте поскаржитися? – запитала Оля.
– Ні, що ви, усе виконано професійно, на найвищому рівні, – відповів Владислав, а Оля скорчила мармизку на те, що Сашка показала їй язика.
– Добре, я передам вашу високу оцінку, – навмисно холодно відповіла Оля, хоча зсередини її розбирав сміх.
– Зачекайте, мені потрібен її номер телефону, – наполягав Влад.
– Вибачте, але ми не даємо інформацію про наших співробітників, – діловито відповіла Оля, а Сашка показала їй великий палець. Сам винен! Чого учора її номер не взяв?!
– Але мені дуже треба, – жалібно мовив Влад.
– Ви ж сказали, що усе у вас відремонтували, що ви задоволені результатом, то для чого вам номер? – резонно мовила Оля, намагаючись не сміятися. Прокинувся таки жирафчик.
– Я хотів би подякувати особисто та запросити до співпраці, – мовив Влад.
– До співпраці? То який нашій фірмі сенс ділитися номером телефону цінного співробітника, якому ви бажаєте запропонувати співпрацю? – запитала Оля, вводячи Влада в ступор. – У вас усе полагодили, проблем немає, коли будуть, звертайтеся, – мовила Оля і вимкнула телефон.
– Ну, що ти наробила, він тепер не зателефонує, – ображено та сумно сказала Саша.
– Ще й як зателефонує. Не треба бути таким бовдуром! Чого телефон не взяв, хай тепер квест пройде: «Дістань телефон Саші», – пафосно мовила Оля, і знову пролунав дзвінок. – Я ж казала!
– Увімкни гучний, я також хочу чути, – попросила Сашка.
– Доброго ранку! Служба «Чоловік на годину» вітає вас. Опишіть свою проблему, – повторила Оля.
– Доброго ранку! У мене тече кран, і мені потрібна майстер Саша, щоб його поремонтувати, – попросив Влад.
– Назвіть, будь ласка, свою адресу, куди надсилати майстра, – професійно мовила Оля.
– Вулиця Мирна, п’ять, квартира тридцять шість, – відповів Влад у надії, що Саша таки приїде.
– Так вчора за цією адресою був виклик. Чоловіче, чого ви мені голову морочите? Ви ж сказали, що вчора вам усе поремонтували, що знову? – ідеально зіграла обурення Оля.
– Поремонтували вчора усе на кухні, а це... це потік кран у ванній, – зорієнтувався Влад.
– Добре, чекайте, майстер буде протягом години, – чемно відповіла Оля.
– Дуже вам дякую. Чекатиму, – відповів щасливий Влад.
– Агов, протягом якої години? У мене були трохи інші плани, – одразу ж мовила Саша.
– А хто сказав, що за тією адресою ти поїдеш? – усміхнулася Оля. – У нас багато професійних працівників. Може поїхати на вулицю Мирну дядько Саша, аби полагодити той кран.
– У-у-у-у, а ти в мене така інтриганка, – усміхнулася на всі зуби Саша.
– У мене такий приклад є, що мені ще вчитися і вчитися, – відповіла Оля, сьорбаючи охололу каву.