Розділ 2.1 Огірок

Розділ 2.1 Огірок

– Та я буду найщасливішою людиною, коли від вас з’їду, ніхто не буде мене підколювати, ніхто не буде хвостом ходити, – розізлилася Саша.
– То де того святого чоловіка шукати, який тебе терпітиме? – знову підколов сестру Олексій.
– Сам знайдеться, – мовила дівчина, показала язика та пішла до ванної.
– Олексію, піди з нею, щоб нікуди не влізла. Це ж Сашка, – попросила матір.
– Добре, – погодився Олексій та придумав свій план помсти сестричці. Думала, що просто так його голодним лишила? Фігушки! Вони ж однієї крові! Тому й помста буде рівноцінною.
Поки Сашка приводила себе до ладу, Олексій швидко одягнувся та тихо зайшов до кімнати сестри. Він був у налаштований войовничо. Він тихесенько, навшпиньках, притягнув до ванної кімнати стілець та підпер двері так, щоб сестричка не могла вийти. Він побачив, що її телефон блимнув сповіщенням від Ольги, що вона вже чекає подругу на вулиці.
– Оце удача, – сказав сам собі хлопець, та набрав від імені сестри повідомлення.
«Ви з Олексієм йдіть, а я пізніше буду. Є справи».
Олексій швидко спустився та зустрів Олю, яка йому подобалася. Хоч його сестра була вредною, але знала толк у подругах.
– Привіт! Сашка десь повіялася, сказала тебе зустріти та розважити, – мовив Олексій. Він знав, що правду все одно дізнаються, але цей вечір він проведе з дівчиною, яка йому подобається.
Саша навела марафет, а коли спробувала відкрити двері ванної кімнати, в неї не вийшло. Вона штовхнула вдруге, втретє, всьоме та зрозуміла, що двері заблоковано.
– Ну, тримайся, братику! – злилася Сашка. Вона знала, що немає сенсу кричати та стукати, бо у їх кімнаті була звукоізоляція. Подібний номер вже був, тільки того разу у своїй ванній вона закрила брата. Він стукав, горланив, але ніхто з близьких не чув, бо родина Срібних не поскупилася на ремонт у кімнаті любої донечки.
Сашка тільки зараз згадала, що залишила свій телефон на столі. Вона розуміла, що вийде тільки тоді, коли її любй братик забажає випустити на волю полонянку. От хай тільки випустить! Обіцяла вона йому веселу нічку? Він точно отримає сюрприз!
Саша сіла на краєчок ванни та поглянула на себе в дзеркало.
– От гадство! Так старалася, а тепер треба усе змивати, – мовила сама до себе дівчина та таки почала змивати макіяж, розуміючи, що її вечір з подругою накрився мідним тазом. Нічого, буде нагода продумати помсту для любого братика! А ідейка вже є, як і матеріали для її втілення! Хе-хе, братик себе вранці не пізнає!
Олександра увімкнула теплу воду, закинула туди пінну бомбочку з ароматом троянд та зняла одяг. Через кілька хвилин вона вже розслаблено лежала у ванній. Чомусь серед тисячі думок та подій вона згадала господаря квартири тридцять шість, що по вулиці Мирній. Високий, привабливий, а як поважно тримався з тими корейцями, хоч слова не розумів. От актор! Саша безпомилково пригадала колір його очей та усміхнулася, коли пригадала його похвалу її борщу. Чимось таки зачепив її той Влад. Тільки вона образилася, що не взяв її номер. Невже та и в нього є дівчина?

Олексій, користаючись нагодою, повів Ольгу не в клуб, а до ресторану. Он сестричка й гроші дала за виконану ним роботу. Хоч зараза, але справедлива! Добре знав, що тепер на нього чекає армагедець у виконанні Малинки, але побачення з Олею у ресторані того варте. Через годину Олексій, користуючись моментом, що Оля вийшла до вбиральні припудрити носик, зателефонував брату.
– Олеже, привіт! Є справа. Зайди до кімнати Сашки та прибери стілець, який блокує двері її ванної кімнати, – попросив брата Олексій.
– Привіт, я що схожий на камікадзе? Ото ти вчудив, вона ж тебе з’їсть, – зі знанням справи мовив брат.
– Ти ж навпаки будеш її рятівником, а зло вона на мені буде зганяти. Відкрий її, бо ще двері винесе, чи портал до сусідів влаштує, – усміхаючись, розмірковував Олексій.
– Вона може, – констатував Олег. – Добре, відкрию. Але ти два тижні митимеш за мене посуд. Не заздрю я тобі.
– Добре. Дякую. Розберуся з нею сам, – мовив Олексій та побачив, що до столика повертається Ольга.
– Дивно, я телефоную Сашці, а вона не бере телефон. Я вже хвилююся, аби чого з нею не сталося, – схвильовано говорила Оля.

– Оце з нею щойно говорив, – брехав Олексій. – Сказала, що не зможе приїхати та просила надіслати фотозвіт, що ти добре проводиш час і я не надто набрид тобі. Мені здається, що це вона навмисно підлаштувала для нас побачення, бо бачить мою симпатію до тебе, – зізнався Олексій.
– Думаю, що я зможу їй пробачити, – усміхнулася Оля. Їй подобався Олексій і вона чудово провела з ним час. Дівчина притулилася до Олексія, аби зробити фото для «звіту Сашці». Олексій надіслав світлину Саші і написав:
«Дякую тобі, моя люба сестричко. Ти мене позбулася, аби я не скуштував борщу, але я повечеряв у чудовій компанії. Констатую, що мені не соромно, я не каюся і не готовий прийняти будь-яке покарання. Люблю тебе, моя рідна Малинка».
Сашка якраз сушила волосся після розслабляючої ванни, як почула шурхіт за дверима. Вона зрозуміла, що її звільнили з полону. Звісно, що можна було вилетіти з ванної кімнати та влаштувати дебош, але ароматна ванна зробила свою справу і зараз хотілося тільки спати.
Дівчина вийшла з ванної та одразу ж взяла телефон. Було понад десять пропущених від Олі та повідомлення від абонента «Огірок». Так був підписаний Олексій. Ще у дитинстві Саша отримала прізвисько Малинка, яке їй не подобалося, бо з’їла усе малинове варення за один раз, через що отримала алергію. А брата вона назвала «Огірок» через дитячий віршик, який брат ніяк не міг вивчити на свято Врожаю, де виконував роль огірка і мав відповідний костюм. Вірш він учити не хотів, а маленька Сашка одразу вивчила. З тих пір вона називала брата «Огірок», ну, спочатку це було «Огілок», бо Сашка гаркавила у дитинстві.
Дівчина хотіла написати щось гнівне брату, але побачила, як на фото, що він надіслав, сяяли очі Олі. Як не крути, а вони – гарна пара. Хоч несправедливо, що такий «огірок» дістанеться її найкращій подрузі, але це не найгірший варіант. Саша швидко набрала повідомлення у відповідь:
«Поки живи, але не надто радій, бо відплата буде яскравою».
Сашка усміхнулася та дістала з шафи необхідні матеріали для помсти.
– Що ж, братику, краса – страшна сила! От і зробимо тебе страшно красивим, що й Оля не впізнає...