Розділ 1.5 Ніяк не обійтися!

Розділ 1.5 Ніяк не обійтися!

– Ой, налякала! – розсміявся Олексій.
– Спатимеш на вулиці, – прошипіла Сашка, ще більше добиваючи Влада. – Мийте руки, – звернулася дівчина до господаря, який сидів тихенько.
– А мені не треба мити? – запитав Олексій.
– Ні. Ти виконав усю роботу. Дякую. Можеш бути вільний, – відповіла Саша.
– А борщ? – здивувався Олексій і подивився на Влада в надії, що він запросить його до столу. Влад нічого не сказав. Він був радий, що, нарешті, позбудеться цього неприємного чоловіка. Неприємним він став, коли Влад подумав, що він – хлопець Саші.
– Малинко, ти – коза! – мовив Олексій та почав збиратися. Не пропонують сідати до столу, напрошуватися він не буде.
– Я ж не кажу, що ти цап безрогий, хоча могла б, – скорчила мармизку Саша.
– І на цьому дякую, – відповів Олексій та почалапав на вихід. – До побачення, – потиснув руку Владу та поглянув на Сашку. – З’явись тільки вдома...
За Олексієм зачинилися двері, а Саша насипала борщу господарю та поклала ароматні пампушки.
– Не складете компанію? – запитав Влад, коли побачив, що дівчина накрила тільки на нього.
– Дякую, але я не голодна. Смачного, – мовила Саша, спостерігаючи, як господар дивився на тарілку перед собою.
– Аромат просто неймовірний. У жодному ресторані так не приготують, – хвалив страву Влад. Він радів, що здихався конкурента. З ним Олександра постійно сперечалася, то Влад хотів здаватися протилежним.
– Ви скуштуйте, а я поки усе порахую, – мовила Саша та почала писати щось на папері.
Влад швидко з’їв смачний борщ, ще й добавки попросив. Сашка пишалася, що страва вдалася. Вона готувала рідко, але дуже смачно. Це тільки одного разу вона спалила каструлю з картоплею, бо розбирала свій старенький мопед і захопилася. Олексій щоразу дорікав їй тою картоплею. Склероз би на нього напав!
– Дуже смачно! – хвалив борщ та пампушки Саші господар. – Мені сьогодні неймовірно пощастило, що саме ви до мене прийшли. І з корейцями допомогли, і течію ліквідували, і нагодували. Ви – моя рятівниця!
– Добре. Борщ, як вистигне, поставте у холодильник. Він за ніч настоїться, завтра ще смачніший буде. Ось сума до сплати, – мовила Саша та повернула до нього листочок, де було усе детально розписано: послуги перекладача, ремонт сифона, заміна труби, ремонт електрики у будинку, надання медичної допомоги, приготування борщу. Загальна сума була чималою. Це була своєрідна перевірка чоловіка. Її дещо заділи його слова, і вона була готова поскандалити з ним, якби він сказав, що то грабіж.
– Добре. Готівкою, чи на картку? – спокійно запитав Влад навіть не думаючи сперечатися. Таки вона професійно виконала усе, що було написано. Тільки ще про винос мізків не написала. Це в неї також професійно виходить.
– Готівкою, – відповіла Саша.
Влад пішов за грошима, а дівчина склала посуд у раковину. Господар поклав перед Сашою суму майже вдвічі більшу.
– Дякую за борщ. Дуже смачний, – щиро мовив чоловік та усміхнувся.
Саша підняла брівку, взяла гроші, поклала їх у кишеню, розуміючи, що тут досить велика сума. Вперше в житті вона отримала такі великі гроші.
Дівчина взяла свою валізку з інструментами та пішла. Біля дверей вона обернулася та усміхнулась господарю.
– Тепер у вас усе працює. Бажаю всього найкращого. О, забула! – спохапилася дівчина та дістала з сумочки ще один пластир. Цього разу це був яскравий кольоровий пластир з рожевими єдинорогами. – Трохи пізніше обробіть знову рану та змініть пластир. Сподіваюсь, що зможете це зробити самостійно, – таки не змогла, щоб не вкусити.
– Буду дуже старатися, – відповів Влад та взяв з її рук пластир.
– На все добре, – мовила дівчина та зникла за дверима.
Одразу стало у квартирі якось холодно і сіро. Влад озирнувся довкола і тепер якось по-новому оцінив свою сучасну квартиру. Дорогі сірі меблі, білі шпалери, світла підлога, великий чорний телевізор на пів стіни, який він майже ніколи не дивився, бо банально не було часу. Тепер усе здалося таким темним та нудним. Владу хотілося кольору, барв, емоцій, підколів, хай йому грець! Він згадав, як Олексій дражнив Сашу, і зрозумів, що хоче мати такі ж стосунки, хоче, аби його дівчиною була яскрава Саша.
Його роздуми перервав телефонний дзвінок від Ірини Петрівни.
– Добрий вечір, Владиславе Васильовичу. Я отримала на пошту документи та переклад, який ви мені надіслали. Корейці питають, чи можна організувати зустріч через чотири дні, вони збираються прилетіти, аби підписати контракт про співпрацю, – радісно повідомляла секретарка. – Вибачте, але я змушена була без вашого дозволу попрощатися з партнерами та завершити конференцію.
– А хіба я її не завершив? – здивувався Влад.
– Ні, ви попрощалися та побігли за дівчиною, опустивши кришку ноутбука так, що було видно частину того, що відбувалося на кухні далі. Коли ви з дівчиною опинилися на підлозі, а корейці дивилися у всі очі, в надії розгледіти продовження, я вимкнула конференцію, – повідомила секретарка.
– Дякую, – сухо відповів Влад, але картав себе. От, халепа! Що ж вони собі тепер подумають? Що він не може впоратися з течією на кухні?
– Як я пам’ятаю, то гіпс мають зняти післязавтра і ви зможете зустріти корейців в офісі. Ви домовилися з Олександрою, що вона буде перекладати й далі? – поставила логічне запитання Ірина Петрівна.
– О-оу... – тільки зараз Влад зрозумів, що без цієї дівчини йому ніяк не обійтися!