Розділ 1.4 Ти своє отримаєш!

Розділ 1.4 Ти своє отримаєш!

– Готово, – мовила Саша, яка закінчила на кухні.
– Малинко, я зараз відремонтую дверний замок, а ти поки щось приготуй господарю, бо в нього в животі вже марш грає, – мовив Олексій.
– Я, між іншим, працюю у службі «Чоловік на годину», година вже давно минула, і не одна, – склала на грудях руки Саша. – Я йому в няньки не наймалася.
– Ну, ти так і скажи, що можеш легко полагодити кран, але не вмієш смачно готувати, – дражнив дівчину Олексій.
– Це я не вмію?! – обурилася Сашка. От надумав Олексій її перед оцим пихатим господарем ганьбити. – Я все вмію, не гірше, ніж у ресторані!
– Ну-ну... Минулого разу, хто картоплю обвуглену приготував, наче з вогнища? – дражнив Сашу Олексій ще більше. – Скільки тобі казали: каструля перестає варити картоплю, коли починає її смажити.
– Та я... Я! Я борщ зварю! – пихтіла Сашка.
– Звари, а я поки з дзвінком розберуся, – мовив Олексій та приступив до роботи, а Саша знову пішла на кухню.
– Я такий зварю, що ти пальці проковтнеш! – доводила Сашка, уся червона.
– Ну, пальці не треба, а хоч кілька ложок червоної рідини можна, – підколював дівчину Олексій.
– Я тобі це пригадаю! – видала Сашка та пішла на кухню.
– Цікаві у вас стосунки, – констатував Влад. Кортіло йому дізнатися, ким вони один одному доводяться, бо особливої схожості між ними не було.
– Люблю її, заразу малу, – усміхнувся Олексій, але нічого не уточнив. Чоловік відкрив двері та почав ремонтувати дзвінок.
Влад вирішив з’ясувати у Саші, хто ж такий Олексій.
– Червона рідина... Я тобі ще покажу, прийди тільки додому, – бурчала до себе Сашка та не помітила, як до неї підійшов Влад. – Ой! – вигукнула дівчина, коли різко обернулася та побачила його. – Що це ви підкрадаєтеся?!
– Я вирішив допомогти, – відповів Влад, але слова «прийди тільки додому» зажурили його. Невже вони пара?
– Не треба мені ніяка допомога! Я й сама впораюся, – бурчала далі дівчина, дістаючи продукти з холодильника. – А де у вас борошно?
– Борошно!
– А для чого вам борошно? – здивувався Влад. – Чи це новий рецепт борщу.
– Смійтеся-смійтеся ще й ви, – насупила брівки Саша. – Я пампушки збираюся спекти. Духовка працює?
– Духовка?
– Угу... Зрозуміло. Сама перевірю, – відповіла Саша, шукаючи необхідні інгредієнти для борщу та пампушок. – Можете почистити цибулю?
– Без проблем, – відповів Влад, хоча раніше цього ніколи не робив. Чомусь не хотілося виглядати повним лузером перед цією дівчиною.
Влад спостерігав, як усе горіло в руках Саші. Вона орієнтувалася на кухні, ніби це була її квартира. Дівчина швидко знайшла усі необхідні продукти та почала готувати.
Влад таки вирішив почистити ту цибулю. Ой, краще б до Олексія пішов. Олексій не гаяв часу. Пройшовся по квартирі, змастив двері, аби «не співали», поремонтував лампу у туалеті та прийшов на кухню, бо Сашка гучно сварилася.
– От знала я, що вам не можна давати в руки ніж, – бурчала дівчина, а з пальця Влада текла кров. – Де аптечка?
– У шафі зверху, – відповів Влад.
– Що, вампірша, без крові не можеш? – жартував Олексій.
– От краще мовчи, бо тут ножі гострі, – відповіла Сашка та таки знайшла аптечку. – А де пластир?
Саша переглянула вміст аптечки, але не знайшла необхідного.
– Та половина ліків протермінована. Рекомендую викинути непотрібні медикаменти, – мовила Саша та пішла до своєї сумки брати пластир.
– Ось, – мовила Саша, показуючи пластир. Вона обробила рану, навіть не подула, коли чоловік зморщився від болю, і наклеїла на рану пластир.
– Живодерка, – прокоментував Олексій.
– Угу. Від вас не дочекаєшся вдячності. Я не сестра милосердя, – манірно відповіла Саша. – Ти там вже все закінчив?
– Все, – відповів Олексій. – Дзвінок працює, усі лапи вмикаються та не блимають, двері не риплять. Я швидше впорався, ніж ти, Малинко.
– То тепер разом ліки переберіть, бо господар контужений, ой, поранений, – відповіла Саша. – Я не фея. Смачний борщ за десять хвилин неможливо зварити. Ще й з таким помічником, – кивнула на Влада Олександра.
Аромат на кухні був божественний. Тепер у животі вурчало не тільки у Влада. Саша відпасерувала моркву та буряк, заправила усе спеціями, та у духовці вже підіймалися пампушки.

– Вибуховий характер, – тихо мовив Влад, коли Саша відвернулася, щось наспівуючи собі під ніс. Йому таки кортіло дізнатися: КИМ є Олексій для Саші.
– Не знаю, як терплю її. Інколи здається, що готовий з балкона викинути, але готує вона-а-а! – мовив Олексій, склав до купки пальці та смачно поцілував. – Але вредна...
– Я все чую, – мовила Сашка, виймаючи з духовки пампушки. – Не переживай, ти сьогодні вночі своє отримаєш... – мовила дівчина, а Влад похнюпився, подумавши, що ці двоє – пара.