Розділ 1.3 Коза Малинка

Розділ 1.3 Коза Малинка

– Я ні до чого, – одразу ж спробував перевести стрілки Влад, а Віталій вирячив очі, бо тільки зараз зрозумів, що потрібен був сифон для раковини на кухні і до нього прокладки. А він... Віталій пішов ще більшими плямами. Ото ж бос підвів його! А ще на нього чекають розбірки, бо він, з дуру, зателефонував своїй дівчині і запитав, які прокладки краще купувати. Такого вереску від своєї дівчини він раніше не чув. Тепер не обійдеться квітами та цукерками. Треба буде дорогу білизну купувати. А все через боса, щоб він неладний був!
– Угу...
– Ви ж сказали, що на всі краплі, от я й взяв від одної до п’яти, – сором’язливо мовив Віталій.
– І куди ж мені ті краплі до крана тулити? – бідкалася Саша. – Добре, зараз зателефоную, кому треба, бо знову купите щось не те, – закотила очі дівчина та набрала чийсь номер. – Привіт, мені потрібна твоя допомога, – мовила до когось дівчина, а Влад та Віталій навострили вуха. – Звісно, що терміново. Необхідно придбати сифон та вентиль для перекриття води на раковину в кухні. Так, підійде. І не забудь прокладки. Тільки не купуй гігієнічні, бо мене вже завалили ними, – усміхнулась Саша та поглянула на чоловіків, які, ніби за командою, опустили очі. – Є такі оригінали. Геолокацію скину повідомленням. І я тебе.
Оте «Є такі оригінали» вкололо Влада, але «І я тебе» чомусь вкололо ще більше. І з якого дива? Він бачив цю дівчину вперше, а вже думав про неї.
– І хто це був? – таки поцікавився Влад.
– Той, хто врятує ситуацію і знає, що таке сифон та які прокладки до нього потрібні, – відповіла Саша.
– Думаєте мене підколювати цим? Я б і сам все зробив, якби не нога, – мовив Владислав.
– Зроблю вигляд, що повірила, – не втрималася Саша.
– А ви можете без хамства? – не витримав господар квартири, бо таки Саша зачепила його его.
– Я взагалі можу мовчати. Вже шкодую, що допомогла з корейцями, – мовила Саша, віддала пакет з прокладками Віталію та пішла до кухні.
– Ще щось треба? – запитав Віталій та хотів віддати пакет Владу, але той не збирався його брати.
– Ні, дякую. Далі я вже сам.
– Це ж ваше, – знову простягнув пакет Владу Віталій.
– Нє-нє, мені точно не треба, – похитав головою Влад. – Може, тобі згодиться. Не знаю, дівчині там своїй віддаси.
– Щоб вона мене остаточно прибила? Відчуваю, що влаштує мені розбірки, бо я їй телефонував, щоб уточнити, які кращі, – зізнався чоловік.
– Тоді тримайся. З жінками так важко, – поплескав по плечу Віталія Влад.
– На все добре. Телефонуйте у разі чого, – мовив Віталій та вийшов з квартири, залишивши пакет з покупками у кутку.
Влад пошкутильгав до кухні, де Саша розібрала трубу, аби замінити вентиль.
– У вас такі гарні, я б сказав, гламурні, інструменти, – вирішив почати розмову Влад.
Саша тільки на хвилину підняла на господаря очі та мовчки продовжила свою справу.
– Оце вперше бачу, щоб у службі «Чоловік на годину» працювала жінка, – спробував знову розпочати розмову Владислав.
Саша красномовно змахнула зі свого плеча волосся, але знову мовчала.
– То це у вас таке виховання, аби не відповідати на запитання? – таки не стримався Влад.
– З вихованням у мене все добре, на відміну від вас. Ви ж самі попросили помовчати. Будьте послідовними у своїх словах, – холодно мовила Саша та продовжила свою роботу далі.
– Невже не було кращої роботи, що ви погодилися на цю? Ви ж мову знаєте, чому не пішли перекладачем? – не вгавав Влад. Зачепила його ця дівчина з рожевим волоссям.
– Це чудова робота. Хтось же має рятувати чоловіків, у яких руки з дупи ростуть, – спокійно відповіла Саша.
– Це в мене з дупи?! – обурився Влад.
Пролунав дзвінок, Саша проігнорувала запитання господаря квартири і прийняла виклик.
– Ти вже на місці? Підіймайся. Квартира тридцять шість. Але стукай, бо дверний дзвінок не працює, – мовила Саша і на останніх словах поглянула на Влада, який бурмотів щось собі під ніс від обурення.
– Це ж треба! Мене у моїй власній квартирі принижують!
– Та це просто нервовий господар квартири, – відповіла Саша у динамік телефона. – А що я? Я тут ні до чого. Чекаю.
Дівчина не відповіла Владу нічого, склала свої інструменти та пішла до дверей, у які вже стукали.
– Проходь, – мовила Саша до симпатичного чоловіка.
– А що це ви розпоряджаєтеся у моїй квартирі? – обурився Владислав, який пошкутильгав за Сашкою.
– Вибачте, але сифон, труба та прокладки крізь двері не можуть пройти самі, – мовила Саша та показала, що їй приніс чоловік, який щойно увійшов до квартири Влада.
– Добрий день! Ось все необхідне. Не звертайте уваги. Сашка легко розбирається у сантехніці, а от з важким характером нічого не вдієш, – мовив чоловік та простягнув Владу руку. – Олексій.
– Владислав, – потиснув у відповідь руку господар квартири та усміхнувся. Хоч тут його підтримали.
– Що там сталося? – запитав Олексій та закачав рукава.
– Сифон потік та вентиль перестав перекривати воду, – пояснила Саша, взяла речі та пішла на кухню.
– Я бачу, що у вас дзвінок не працює, – мовив Олексій.
– Так, треба майстра викликати, – мовив Влад.
– Та я зараз швидко зроблю, – відповів господарю гість. – Малинко, дай викрутку! – гукнув Олексій до Саші.
– Тобі треба, прийди і візьми! – почулося з кухні.
– От, коза! – усміхнувся Олексій, а Влад вже хотів заперечити, що ніяка вона не коза. Не треба так дівчину обзивати! І взагалі, хто він такий, щоб обзивати його «Чоловіка на годину», ой «Жінку на годину», яка врятувала його переговори з корейцями?! Влад вже був готовий кинутися в бій, аби захищати ту козу, ой ні! дівчину з важким характером, але його шлунок завурчав, сповіщаючи, що господар квартири голодний.