Розділ 1. Мені треба Саша

«ЧОЛОВІК ЖІНКА НА ГОДИНУ»

Розділ 1. Мені треба Саша

– Сашо, приймай виклик, – почувся голос з динаміка. – Вулиця Мирна, п’ять, квартира тридцять шість. Дуже терміново. Господар репетує, як вшкварений, бо у нього потекло коліно у кухні.
– Добре, зараз доп’ю каву і їду. Я неподалік, – пролунало у відповідь.
– Дивись обережно там, бо останнім часом щось такі всі нервові. А цей взагалі скажений, – попередила операторка Сашу.
– Нічого, в мене з собою інструменти та важкий характер. У разі чого – вгрію так, що на тому нерви й закінчаться. Бувай.
– Гарного дня!
– І тобі, красуне! – пролунала відповідь Саші, і дзвінок було розірвано.
– Ти ба, які всі нервові, хай чай з мелісою п’ють, або каву з коньяком, або просто коньяк. Розширює судини і сприяє покращенню здоров’я, – зі знанням справи прозвучало від Саші.
Вже через двадцять хвилин Саша у повному екіпіруванні стояла перед дверима квартири тридцять шість та тиснула на дверний дзвінок. З того боку ніякого звуку не було чути. Саша думала, чи це двері не пропускають жодного звуку, чи це дзвінок не працює, та вирішила постукати. За словами оператори, клієнт був вкрай знервований, а тут не надто поспішає відкривати двері.
– Нарешті! – почулося з-за дверей. – Проходьте, у мене тут катастрофа. Але працюйте тихо, бо в мене надважлива конференція з зарубіжними партнерами.
– І вам добрий день! – мовила Саша і зробила крок. Вона побачила перед собою привабливого чоловіка у дорогому костюмі. Ну, як у костюмі? Тільки у сорочці та піджаку, а замість штанів на чоловікові були шорти, бо на нозі красувався гіпс.
– Так, стоп! Я не замовляв доставку їжі та прибирання на сьогодні, – зі злістю мовив чоловік.
– Вулиця Мирна, п’ять, квартира тридцять шість? Ви Владислав? – перепитала Саша.
– Так, – відповів чоловік.
– Усе правильно, відійдіть, – відповіла Саша та хотіла увійти у квартиру, але господар квартири застиг у дверях. – Ви чого? У вас кран тече чи не тече?
– Тече... – спантеличено мовив чоловік та поглянув на дівчину у джинсовому комбінезоні та яскраво-рожевим волоссям. – Мені сказали, що до мене прийде Саша. От і чекаю.
– Дочекалися. От вона я – Саша, – закотила очі дівчина та спробувала знову штовхнути двері. Щось зовсім неадекватний клієнт трапився.
– Хмм... Я чекав дещо іншОГО Сашу, – навмисно виділив чоловік.
– Не розумію, ви замовили послугу «Чоловік на годину». Причина виклику – несправний кран на кухні. Усе вірно? От я і приїхала, – пояснила ще раз господарю Олександра.
– То мені треба був «ЧОЛОВІК на годину»! – почав злитися господар, бо на задньому фоні було чутно голоси.
– Ви щось маєте проти жінок? Що це за це вияв сексизму та патріархальних стереотипів? – аж пихтіла від обурення Саша.
– Як така тендітна леді може полагодити коліно? – хмикнув чоловік.
– Якісно та професійно. Будете вдячні та ще запросите, – гордо відповіла дівчина та протиснулася в квартиру під його рукою.
– Добре, але якщо ви затопите моїх сусідів знизу, то відповідальність буде на вас, – поставив умову чоловік.
– Та я вже зрозуміла, що ви боїтеся відповідальності, – підколола господаря квартири Саша та почала знімати взуття.
– Проходьте, але, будь ласка, не шуміть, бо у мене зараз важлива конференція онлайн, – діловито мовив чоловік та показав рукою шлях.
Це була велика сучасна квартира, дорогий ремонт, дизайнерські меблі, панорамні вікна, кухня-студія. Мрія, а не квартира. Не те, що у Сашки. Вони з її трьома старшими братами та батьками ледь поміщаються разом на їх маленькій кухні. Хоч їх трикімнатна квартира була маленькою для її родини, але Сашка там мала свою кімнату, на яку ніколи не зазіхали старші брати, бо знали, що мала може дати гідну відсіч.
Дівчина озиралася довкола та прямувала до кухні. Посеред кухні-студії стояв великий стіл, увесь завалений паперами. У центрі стояв ноутбук, де тривала конференція.
– Протікає внизу, – мовив чоловік, сів за стіл та приклав пальця до своїх губ, натякаючи, аби Саша зберігала тишу.
Дівчина кивнула та підійшла ближче до раковини біля якої лежало кілька рушників, аби стримати воду.
Олександра поставила невелику валізку з інструментами та опустилася на коліна біля течії з сифона.
Чоловік сів перед екраном ноутбука, вибачився та щось почав говорити. У якийсь момент він поглянув на дівчину і закляк. Його очі наштовхнулися на гарненьку дупку, якою була повернута до нього дівчина з рожевим волоссям. От як така дупка може належати працівниці служби «Чоловік на годину»?! Ой, це виходить «Жінка на годину»! Але з нею він був готовий провести більше часу...

Вітаю, мої любі!
Сідайте зручно та тримайте міцніше у своїх руках гаджет.
Цей роман змусить вас сваритися на героїв, переживати за них та реготати так, що почують сусіди.

Додавайте бо бібліотеки, не скуіться на водобайки та коментарі.
Готові до протистояння цієї парочки?
Ой, що буде....