Розділ 14. За двома зайцями

- Ка-а-ай! Кай! – тебе там ліжко в полоні тримає? Якщо так, то дай знак, ми йому покажемо! – Молотила у двері крилана.

            У племінника короля в замку були власні кімнати, в той час як нас заселили в гостьові. І от зараз я якраз намагалася перебудити все крило королівської родини. Служниці королеви вже декілька разів вибігали з її покоїв, але зустріли лакея короля і той показав що чіпати мене не варто. Ми особливі гості.  Тому всі дружно скрипіли зубами: я від затяжного очікування, королева від грохоту, слуги від нервів Її Величності.

- Кохана, давай я. – Зупинив мене Янгол, коли я вже примірялася відкрити двері…з ноги.

            Рейнар махнув білосніжним крилом і перемістився в кімнату герцога. Через хвилину двері розчахнулися, являючи переді мною занепокоєного світлого.

- Він зник!

- Як?! – Видала здивоване і відштовхуючи того з проходу забігла в приміщення.

Тут царив хаос. Речі було розкидано по всій кімнаті, але не це було дивним.

- Він зник вчора. Навколо безлад, але ліжко ідеально заправлене. На нього ніхто не лягав. Сумніваюся, що слуги могли заправити постіль, а речі залишити як є.

- І що нам робити?

- Поки не знаю, треба подумати. У замку є менталісти, які впливають на свідомість аристократії; Кайлінор зник, коли ми вирішили розпочати розслідування – хтось явно намагається нас відволікти. Тільки от від чого? – Потерла скроні, аналізуючи нашу ситуацію.

            Рейнар просканував магією приміщення і визирнув у вікно. З’ясувавши щось лише для себе зрозуміле, задоволено кивнув і обернувся до мене накладаючи полог тиші.

- Той хто викрав Кая прослуховує кімнату. Робимо вигляд що кидаємо всі сили на його пошуки, а справжній план оговоримо в іншому місці.

            Я погодилася. Виходячи з покоїв Рейнар кинув в бік стіни закляття відстроченої дії, щоб без підозри деактивувати прослуховування і ми подалися в мою кімнату.

- Тепер в нас подвійна задача на цей тиждень. – Прокоментувала, накладаючи полог тиші.  Про всяк випадок. Не варто виключати того, що у замку всі кімнати прослуховуються.

- Взагалі-то задач у нас куди більше, але якщо поділити на першочергові та другорядні, то нам треба знайти Кайлінора і з’ясувати, що це за менталісти і чи не пов’язані вони з Фросом.

- Деталі дій продумуватимемо на ходу, щоб їх було важко передбачити. Доведеться імпровізувати. – Кивнула і рухнула в крісло. – Мало нам турбот було…

- Ну це ж Кай…- розвів руками Янгол і посміхнувся, хоча посмішка та була зовсім не весела.

- Отож бо! З його тотальним невезінням на межі з везінням я просто шокована як він досі живий.

Минула година. Зараз ми якраз проходили таємними сходами повз тронний зал. Запах тут був затхлий, хоча коли-не-коли на шкірі відчувалися прохолодні дотики вітру. Сам коридор був дуже вузенький, по ньому могли снувати лише худенькі слуги і лише один за одним. Радує, що хоч пилу немає.

             І тут мій погляд привернула одна деталь…

- Рей, - пошепки гукнула Янгола, - тобі не здається дивним, що Авадор сидить на троні як статуя самому собі?

- Може замислився? – пожав плечима чоловік.

- Ти, правда, гадаєш що я не можу відрізнити людину під впливом магії від тієї яка просто замислилась? – огризнулась у відповідь. – Магічним зором подивись!

            Магічний фон над королем Елінсії був вельми дивний. Наче хтось роздмухував над його головою зелену димку, яка поступово охоплювала все тіло і потроху втягувалася в нього.

- Дідько! – нервово скуйовдив волосся Янгол і кинувся до трону.  – Я ставити захист, а ти спробуй відслідкувати джерело, воно має бути поруч для такого впливу. Думаю в тебе це вийде краще, ніж в мене. – Розпоряджався на ходу світлий.

            Мої думки були співзвучні з Рейнардовими і я рушила по магічному сліду, який хтось не надто вмілий намагався замаскувати. Зелена нитка туману провела мене, мабуть, всіма таємними коридорами замку доки вивела на оглядовий майданчик тренувального залу особистої гвардії короля.

            Схоже наш недомаг із членів служби безпеки королівської родини. Але які цілі цього магічного впливу на короля? І які мотиви переслідують зловмисника? Цікаві питання.

Накинула на себе полог невидимості і прикрившись темрявою злилася з тінями майданчика. Магічний слід кружляв між вартовими виплітаючи дивний візерунок, який було складно розплутати. Але я не маг і в цьому зловмисники прорахувалися.

- Сафір… - подумки позвала свою темряву.

- Вже виконую.

Від мене відділився невеличкий шмат тіні, який шмигнув між гвардійцями, які нічого навіть не підозрювали. Як раптом одного з них затрясся мов в конвульсіях, а потім так же раптово рухнув на землю паралізований моєю темрявою.

Сафір спіймала нашу жертву.