Частина 2: Втрата крил

Минув тиждень після зібрання богів, і відправлення групу ангелів з фракції вітру на пошуки тієї дивної пари душ. Відправили групу найсильніших якою керував Розен. Їх пошуки не дало результату, але знайшли втрачений артефакт у поганому стані, потрібно було обережно і як найшвидше доставити її до  небесної майстерні. Це була напіврозбита сфера правди, важливий і могутній артефакт який довгий час не могли віднайти. Вона була у ставку, який був закритим великою кількістю дерев. Він наказав ангелам обережно дістати її й замотав у тканину, щоб ще більше не пошкодити, і з великою швидкістю полетіли до неба.

Ксеркл: Що за галас, тут не повинно нікого бути?

*Промовив він сонно й встаючи з м’якої хмари на якій спав*

Туди він тікав щоб його ніхто не турбував, та побути на одинці. Особливо щоб не знайшов Астреон, а то ще заставить сувої переписувати. Маленька й пухкенька хмаринка, трохи нижче до землі де живуть люди. Є можливість і по спати у тиші, або послідкувати за малими смертними.

Під його хмарою пролітала група ангелів, і у його думках пролунала невелика ідея.

Ксеркл: Ооо, бачу щось вони сильно поспішають. Стоп, а то хіба не Розен про якого все небо говорить? Ти диви, ангел який зустрів своє кохання, як ти мене дратуєш часом. Хмм, може їм допомогти? Зміню напрямок вітру, щоб летіли швидше раз так поспішають.

Він направив руку на Розена, прошепотів якісь слова старовинною мовою, й відзеркалив потік вітру з іншої сторони. Але два потоки при зіткненні зробили поривчастий удар, що зіпхнув ангелів один з одним. Це сталось так швидко, що навіть сам Ксеркл не міг зрозуміти що накоїв. Четверо ангелів попадали на землю, але інші які втримались вспіли їх підхопити, один зламав крило. Один ангел спитав Розена, що сталось, а він не знав що мав відповісти.

Розен: Не знаю точно як це могло статись, скоріше за все напрям вітру різко змінився через зміну погодних умов. Але дивно, бо жодної сірої хмари не було у горизонті. Зараз головне повернути сферу правди, а потім вияснимо як це могло статись.

Сфера у руках Розена стала тріскатись та дивно звучати, створюючи вібрацію. Він одразу зрозумів що буде й одразу випустив її з рук. Пролунав великий і гучний вибух, ангелів розкинуло у різні сторони, двоє впали у ставок, інші на гілки дерев, а Розена відкинуло до галявини в лісі. Ксеркла майже було скинуто з хмари, а у небесах було чутно гучний та масивний звук вибуху, від якого перелякались не тільки ангели, а й самі боги, бо вони вже знали, що це було. Ксеркл хутчіш втік з того місця й заховався у своєму домі, та прикинувся сплячим. До кабінету Астреона прибіг Чеш, і дрижачим голосом розповів що сталось.

Чеш: Астеоне у нас біда, вибухнув артефакт!

Астреон: Так я чув, багато небесних будинків пошкоджено?

Чеш: Ні, всі небесні будинки цілі та й інші будівлі.

Астреон: Тоді де це сталось?

Чеш: Ви відправили групу ангелів з фракції вітру, а вони знайшли зниклий, рідкісний артефакт, але його впустили і він вибухнув. Тепер його знищено, а деякі ангели зараз у медпункті. Вцілів лише їх головний, Розен ви про нього чули вже.

Астреон: Негайно скликаю Верховний Суд Богів, передай це усім, а також привести мені Розена!

Тим часом Уна сиділа у своєму будинку й писала вірші, як раптом пролунав цей вибух, який не на жарт її налякав. І від переляку впустила краплю чорнил на папір. У її двері постукали, то були її подруги, й усе стали розповідати.

Кіріна: Вибухнув якийсь важливий артефакт який було давно втрачено.

Уна: Господи хоч усі цілі? Ніхто не постраждав?

Лерія: Деякі постраждали, один навіть зламав крило, і ще дещо…

Кіріна та Лерія подивились одна на одну з сумним поглядом а потім на Уну, ніби не хотіли казати бо це завдало б їй болю.

Уна: Що? Що ще? Кажіть, не приховуйте!

Лерія: Там твого Розена…

Кріна: Його забрали як винного у цьому, бо він впустив артефакт навмисно…

Далі для Уни все було наче у тумані, вона більше нічого не пам’ятала після цих слів, як вже опинилась на головному суді, де судили її коханого.

До головного суду прийшли усі боги, друзі Розена та його кохана дівчина Уна, її погляд був наляканий і мокрий, ніби от зараз пустяться сльози. Сам Розен був прикутий кайданами по середині суду на центральному колі. Спереду сиділи боги й косо і злобно на нього дивились. А перед його ногами лежали уламки артефакту, потемніле скло від полум’я й невеличкі частини золотого кільця який кружляв навколо осі самого скляного шару.  

Астреон: Ми всі тут зібрались щоб судити ангела з фракції вітру, за словами свідків Розен звинувачується у навмисному знищенню важливого артефакту. Ось що залишилось від сфери правди… А також у задіяній шкоді своїй групі ангелів.

Розен: Я не винен, якби я її не впустив, тоді нас усіх би розірвало від вибуху!

Фамарія: Астреоне не гарячкуй! А ти Рознне спокійно розкажи, що і як сталось.

Ксеркл: Та що тут його питати, і так зрозуміло що він скоїв непоправну помилку.

Ігвел: Та помовч Ксеркле, краще розібратись у всьому по порядку.

Розен: Під час пошуків тих двох душ ми натрапили на сферу правди, я загорнув її у тканину й ми почали вертатись назад. Невідомо яким чином, але з правого боку подув сильний порив вітру. Нас зіштовхнуло один з одним, а потім я почув тріск і впустив сферу.

Ксеркл: Ось бачите, він сам сказав що її впустив! Як там у нас в законах написано за скоєне?

Астреон: Все вірно, за законом тобі треба покинути небеса. Тому я відправляю тебе на землю і перетворюю на смертного!

У головному суді здійнялась паніка, Уна вибігла до Розена і кричала, що він таким чином урятував інших ангелів від смерті, і його не можна вигнати через якийсь старий закон. Але її ніхто не слухав. Астреон наказав забрати Уну від нього і направив свій посох на Розена. Він кричав від болю, бо крила не просто згорталися --- вони з силою втягувалися назад, розриваючи м’язи й плоть. Ніби власне тіло пожирало їх з середини. Пір’я всмоктувалися під шкіру, а важкі суглоби розмикалися й вростали прямо між лопаток, залишаючи по собі лише пекучий біль. Розен лежав на підлозі і важко дихав, погляд був спрямований лише на його кохану Уну яку тягнула верховна стража за двері суду. Вона кричала, виривалась, плакала і просила його відпустити але все було марно, й Розен провалився через підлогу до світу смертних.