Розділ 1

Дрібна цівка каліфорнійського сонця, що пробивалася крізь щілини в жалюзі, стала першою ознакою нового дня. Я насолоджувалася моментом. Вдихала солоний запах океану, що доносився з відчиненого вікна, і відчувала, як мої легені наповнюються повітрям. Я прикидалася, що сплю, насолоджуючись м’якою постіллю і тишею, яка була для мене справжньою розкішшю. Після гучного та пильного Нью-Йорка, де я провела останні п’ять років, цей будинок на березі океану, в сонячній Каліфорнії, здавався мені раєм. Він був не просто моїм новим житлом, а символом нового початку.
Різкий звук будильника вибив мене з цього стану. 7:00. Час. Я швидко вимкнула його, і на моєму обличчі з’явилася посмішка. Я розплюжила очі й окинула поглядом кімнату. Стеля була високою, стіни пофарбовані у світло-сірий колір, а вікна виходили прямо на океан. Сонце освітлювало моє трохи кучеряве, світле волосся, що розсипалося по подушці. Я відчувала себе по-справжньому щасливою. Усе було ідеально.
Я встала з ліжка, потягнулася і поглянула у дзеркало, що стояло на тумбі. Я, Олівія, з тонкою талією, кучерявим світлим волоссям і зеленими очами. Мені 24, і я нещодавно влаштувалася на роботу у велику архітектурну фірму. Це був мій перший успіх після довгого шляху. У мене немає батьків, і я звикла покладатися лише на себе. Мої батьки загинули, коли мені було всього три роки. Я не знаю, що саме з ними сталося, це завжди була тема-табу в моїй родині. Мене виховувала бабуся, яка померла два роки тому. Вона була для мене єдиною опорою.
Останній рік життя в Нью-Йорку був для мене як у тумані. І якщо першу частину року я пам’ятала лише уривками: шум, поспіх, постійний стрес, але деталі зникли, розчинилися, наче їх ніколи й не було, то другу частину року я взагалі не пам'ятала. Навіть свій переїзд сюди я згадувала лише спалахами, списуючи це на шоковий стан після нещодавньої аварії. Мої власні нотатки в телефоні, збережений на пошті контракт від фірми та електронний договір оренди, які я вивчала останні дні після виписки з лікарні, чітко підтверджували: я сама все спланувала, підшукала цей будинок і хотіла почати все з чистого аркуша. Офіційне підтвердження про прийом на роботу прийшло мені на пошту зовсім нещодавно, і я була щаслива, що попри провали в пам'яті, моє життя вже облаштоване.
Я спустилася сходами вниз, на кухню, щоб приготувати каву. Я неквапливо заварила еспресо, вдихаючи аромат свіжомелених зерен. Смачний і гарячий, він допоміг мені остаточно прокинутися і налаштуватися на новий робочий тиждень. Я сіла за стіл, що стояв біля великого вікна, і поринула у свої думки, насолоджуючись краєвидом.
Коли я повернулася до вітальні, щоб взяти сумку, мій погляд зупинився на величезному, старовинному дзеркалі. Воно вже стояло тут посеред кімнати, залишене власником будинку як частина інтер'єру, вказана в додатку до договору оренди. Його рама була зроблена з темного дерева, прикрашена складними візерунками. Воно виглядало старовинним і трохи лякаючим, наче зовсім не вписувалося в мій сучасний, світлий інтер'єр.
Але в мене не було часу думати про дивне дзеркало, адже в мене сьогодні перший робочий день.