Життя яке ніхто не бачить

Остання сторінка

Кожна людина бодай раз у житті опиняється на своєму власному дні. У точці, де здається, що біль став нестерпним, повітря в легенях скінчилося, а темрява навколо — це єдине, що залишилося. Коли здається, що ти мусиш постійно щось доводити світу, жертвуючи своїм сном, своїм здоров'ям, своїм спокоєм та своїм серцем.

Не чекай, поки хтось прийде й урятує тебе з цієї темряви. Ніхто не принесе тобі омріяний спокій, ніхто не здогадається подарувати тобі ті самі квіти, і жодна людина у світі не поставить твоє щастя на перше місце, якщо цього не зробиш ти сама.

Зміни не починаються з понеділка чи з нового року. Вони починаються з одного тихого, але залізобетонного рішення в голові: «З мене досить. Я більше не буду так із собою поводитися».

Вони починаються з уміння сказати тверде «ні» тому, що тебе руйнує — токсичній роботі, байдужим людям, чужим очікуванням і власним знецінюючим думкам. Вони починаються з кроку в квітковий магазин за тим самим «сраним» букетом півоній, який ти так довго собі забороняла. З дозволу просто виспатися. З дозволу бути не ідеальною, а живою.

 

Купи собі той довбаний букет. Обійми себе за плечі. І пам'ятай: навіть після найтемнішої, найхолоднішої ночі завжди настає світанок, у якому ти нарешті станеш щасливою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше