Зустріч у клубі

Повернувшись до автівки, вона знов перетворилася на витончену та впевнену у собі Настю.
— Сьогодні у "Магніті" буде багато привабливих молодих чоловіків. - посміхнувся Сергій. — Не хочеш заїхати, подивитись?
— З глузду з'їхав? - шоковано подивилася на друга Настя. — Я щойно розлучилася!
— Та годі тобі! - підморгнув їй Сергій, загадково посміхаючись. — Просто, дехто, хотів з тобою побачитися.
— Хто?
— Ви з ним знайомі. Ти одразу його впізнаєш, як тільки побачиш.
— Заінтригував! Добре, поїхали.
У Сергія в "Магніті" був приватний закритий кабінет. Саме до нього вони з Настею і увійшли. Там на дивані сидів чоловік, котрий одразу піднявся і повернувся до них. Побачивши Настю він дуже зрадів.
— Привіт, Настю! Нарешті ми знову зустрілися.
— Кирило? Невже це справді ти? - не повірила своїм очам Настя.
Молодий чоловік посміхнувся.
— Так, це я!
Згодом, Настя дізналася, що три роки тому Кирил потрапив на проект "Супер модель по-українськи", і хоч не став фіналістом, його все одно запросили до модельної агенції, за його харизматичність та вміння подавати себе. А Сергій розповів, що хлопець став справжньою знаменитістю і часто потрапляє на обкладинки закордонних журналів.
Настя весь цей час жила з Загорьськими, і займалася лише родиною, тому не звертала уваги на світ за вікном. Вона навіть телевізор не дивилася всі ці роки. Але зараз, перед нею відкривався увесь світ. Світ свободи та нових перспектив.

Поспілкувавшись, трійця направилася до виходи з клубу, але біля бару Настю хтось схопив за руку.
— Шльондра! Як ти смієш зраджувати моєму братові? - заволав Тимур.
Підліток побачив, як дружина брата увійшла до приватного кабінету клубу, і пробула там доволі довгий час. А вийшла щаслива, усміхнена і з двома незнайомими чоловіками. Хто зна, чим вони там займалися, в цьому кабінеті?
На обличчі Насті не відображалося жодної емоції, а погляд здавався занадто спокійним, що у підлітка аж мурахи побігли по шкірі.
— Вже давно хотіла тобі дещо сказати! - промовила вона.
— Що?
— Ти хоч розумієш, як сильно бісиш мене? Я була одружена з твоїм братом чотири роки, і за весь цей час, ти жодного разу не звернувся до мене з повагою. Я збирала тебе до школи, готувала тобі їжу, прала та прасувала твій одяг, як якась служниця. А що я отримала на томість? Лише образи та знущання. А тобі вже сімнадцять! Хоча ведеш себе як дитина. Ти вважаєш себе дорослим чоловіком? Дорослим, щоб розпивати спиртні напої! Дорослим, щоб ходити з друзями до клубу! Але твої вчинки говорять самі за себе, ти ще дитина!
— Я не дитина! - заревів Тимур.
— Якщо не дитина, то і поводься як дорослий. Треба мати повагу до старших, чи тебе не вчили цього у школі?
— Ти... - обурився Тимур, розлючений, що його повчають при друзях.
— Мовчати! - гаркнула Настя. — Я розлучилася з твоїм братом, і більше не маю жодного стосунку до вашої сімейки! Ти не маєш жодного права лізти в моє життя. Попереджаю, якщо продовжиш, то я зроблю все, щоб ти опинився у виправній колонії, або у воєнному училищі!
Тимур зблід. А ні те, а ні інше, його не влаштовувало. Він не міг вимовити а ні слова.
Настя посміхнулася, і розвернувшись, пішла геть з клубу.

Попрощавшись з Сергієм та Кирилом, Настя повернулася у свою стару квартиру, де колись жила з батьком.
У квартирі давно ніхто не жив, тому тут панувало царство пилу. А ще стояло затхле повітря. Тому Настя повідчиняла всі вікна, а потім знайшовши свій старий спортивний костюм, взялася за прибирання. Тепер їй тут жити, і треба привести все до ладу.
На письмовому столі було багато паперів та листів, тому Настя почала їх прибирати і знайшла весільне фото. На фотокартці в неї був квітучий і щасливий вигляд. Поряд стояв байдужий Артем. 
Раніше, все її життя крутилося навколо нього. Настя з усіх сил намагалася добитися його кохання, користуючись так важко діставшимся їй шансом на їх шлюб. Однак життя щедро відвісило їй ляпаса.
Настя запрокинула голову, намагаючись спинити жгучі сльози. Спогади приносили їй біль.
Беручи себе в руки, вона схопила телефон, набрала потрібний номер і натиснула на кнопку виклику.
— Настя? Що тобі потрібно? - холодно спитав Артем, на іншому кінці міста, якому вона й зателефонувала.
— Завтра понеділок. Не забудь приїхати до Рагсу, щоб офіційно оформити розлучення.
— Ти... - похмуро почав Артем, але Настя вже кинула слухавку.
— Артемчику, аихто тобі дзвонив? - з цікавістю спитала Мілана, лежачи на їхньому ліжку.
— Ніхто. Я в душ. - і кинувши телефон на тумбочку, Артем роздягнувся і пішов до ванної кімнати.
Не довго думаючи, Мілана схопила телефон і подивилася останній вхідний дзвінок коханому.
Настя! Знову ця Настя! Що їй ще потрібно? Вони розлучилися, то чому вона йому телефонує? 
Артем вийшов з ванної кімнати і поглянув на Мілану. Дівчина вже заснула, що було й не дивно, після стільких років в комі, вона була ще слабкою. Тому чоловік не став її будити і спустився на перший поверх, де його мати вже накрила на стіл вечерю.
— Ти не бачив, Тимурчика? - спитала Евгенія Павлівна сина. — Я його цілий день не бачила.
Але як тільки вона договорила, вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився розлючений Тимур.
— Синку, що трапилося? - кинулася до молодшого сина мати.
— Я у нормі, мамо! - крикнув підліток, відштовхуючи від себе матір. — Артеме, сьогодні в клубі я бачив Настю з двома чоловіками, і один із них приймав участь у модельному шоу. Мені здалося, що вони з цим моделькою, дуже близькі.
— З ким вона була? - холодно спитав Артем.
— Здається його звуть Кирил, а ще з ними був той хлопець, її друг дитинства. Сергій здається.
— Що? - взбісилася Евгенія Павлівна. — Та як вона посміла тобі зраджувати? Шльондра! Нехай тільки попадеться мені на очі, розірву на шмаття!
— Настя сказала, що вони з Артемом розлучилися! - сказав Тимур і подивився на похмурого брата. — Так це правда? Ви подали на розлучення?